«Постійно слід довіряти Матері Божій: Вона провадить, головне — довіритися», — владика Йосафат Мощич з нагоди п’ятої річниці Чернівецької єпархії

18 листопада 2022, 17:19 95

П’ять років тому, 18 листопада 2017 року, у Чернівцях, у катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці, відбулася архиєрейська Літургія та Чин інтронізації першого єпископа Чернівецької єпархії УГКЦ владики Йосафата Мощича. Якими були ці 5 років? За цей час є що згадати, над чим роздумувати та кому подякувати. Власне, що й засвідчує владика Йосафат Мощич у відео.

«Постійно слід довіряти Матері Божій: Вона провадить, головне — довіритися», — владика Йосафат Мощич з нагоди п’ятої річниці Чернівецької єпархії

Єпископ Чернівецький дякує вірним та пригадує початки становлення та розбудови єпархії.

«Ми хотіли бути єпархією»

«Єпархія — це, практично, і є весь народ Божий, тобто всі вірні. А духовенство — це лише менше відсотка. Тому ми дуже дякуємо нашим вірним, яких так багато зібралося в наших храмах.

Ми не просто хотіли мати єпархію, а хотіли бути єпархією, тобто зростати духовно і ментально до рівня єпархії. Я насамперед хочу подякувати Богу за те, що Він дав нам таку мудрість, візію і натхнення Духа Святого, що це потрібно робити біля нашої святині, Матері Божої, прославленої в чудотворній іконі «Надія Безнадійних», що в нашій катедрі. Тож ми спільно почали збиратися на нічних чуваннях в кожну третю суботу місяця. Вірні, духовенство, паломники з-поза меж нашої єпархії почали молитися. І тих перших 13 священників, які були від початку, почали разом вимолювати, випрошуючи Господа показати нам, як ми маємо зростати, жити, як маємо закласти фундамент єпархії. Ми почали молитися за покликання. І на п'яту річницю, ми вже висвятили 15 нових священників, троє прийшло з інших єпархій. Ми більш ніж подвоїли кількість отців у нашій єпархії.

Ми почали молитися за жертводавців, що Бог дарував нам їх, і з Божою допомогою побудували п'ять парафіяльних будинків, два завершили, два в процесі будівництва, великий катехитичний центр при катедрі. І наші отці сьогодні завжди разом зі своєю паствою… З ласки Божої освятили також храми в Чорнівці, Путилі, Новоселиці, у Чернівцях дві каплиці».

Церква як прихисток стражденних

Єпископ Йосафат пригадує про справи милосердя, які є невід’ємною частиною служіння.

«Спершу ми думали, що в парафіяльних будинках буде приміщення для катехизації, євангелізації, для зустрічі з мирянами, з пасторальними та фінансовими радами. Але життя вносить корективи. Прийшла війна, і ці приміщення стали прихистком для внутрішньо переміщених осіб, що живуть майже у всіх наших парафіяльних будинках.

Багато ще викликів перед нами стоїть, і нам допомагає «Карітас-Чернівці», через який багато тисяч людей отримало допомогу. Спершу під час паводку, потім пандемії, тепер під час війни. Карітас — руки Церкви, через які ми допомагаємо тим людям, які просять, тому що через них сам Ісус Христос просить, стукає у наші двері. Як ми поведемося, чи будемо відкриті на їх прийняття, бо ж ніколи не знаємо, хто вони. Часом сам Христос просить тієї допомоги, а Господь несподівано продовжує. Карітас розвинувся з простого соціального служіння при катедрі у велику структуру, з великою командою, великими приміщеннями, втілює різноманітні проєкти. Люди довіряють служінню Карітасу, бо бачуть їх автентичну, щиру працю і служіння пораненому людству.

Єпархія також побудувала соціальний гуртожиток для ВПО біля Чернівців, де мешкають біля 20 осіб. У Вижниці в підвалі храму є соціальна пекарня, де отець разом із волонтерами щодня годують біля сотні осіб.

Наші капелани практично щотижня виїжджають допомогти чим можуть, збирають разом із волонтерами все необхідне для військових. Практично у кожній родині, сім’ї є рідні чи друзі або знайомі, які захищають сьогодні нас. Тому що це є війна за нашу свободу, незалежність, державність, за рідну землю».

«В особливий спосіб дякую Пресвятій Богородиці»

Як і раніше, зазначив владика Йосафат, велика роль і подяка належить Богородиці, якій єпархія посвячена.

«Сьогодні, дивлячись у минуле, в особливий спосіб дякую Пресвятій Богородиці. Одного разу, коли йшла реконструкція святилища і художник писав ікону Богородиці під банею, я став поруч із ним зробити фото. І так несподівано вийшло, що Богородиця ніби взяла мене за руку і провадить. І це для мене немов знак, що постійно слід довіряти Матері Божій, Вона провадить, головне — довіритися.

І ми, духовні особи, миряни, довіряємося проводу Матері Божої, яка тут прославлена своїми численними оздоровленнями, зціленнями, і головне — розвитком єпархії. За це сьогодні велика подяка Матері Божій. І з тією надією йдемо вперед, не знаємо, якими будуть наступні п'ять років нашої єпархії, але якщо ми довіримося Богові, священникам та єпископові, якщо ми ідемо під проводом Духа Божого Святого і Його Матері, то є велике запевнення, що Бог і надалі діятиме, діятиме сильно, потужно, так, як Він це завжди робить.

Я дуже дякую сьогодні Богові за наших священників, які повірили, що можливі зміни, що зможемо спільно творити, робити багато добра в найстрашніший час пандемії і війни. Немає найгірших часів, у яких не можна було б служити, молитися, будувати, відновлювати, вмивати рани людям, духовно їх зцілювати через спілкування…

Дякую священникам, вірним, бо без них ми мало що могли б тут зробити, які навчилися і вчаться довіряти Божому провидінню, Матері Божій, яка нас всіх тут приймає, якій посвячена наша єпархія… З такою відвагою, таким запевненням ми продовжуємо наш синодальний спільний шлях. Вчимося бути Чернівецькою єпархією на Буковинській землі».