«Монашество є в серці нашої Церкви, яка слухає, служить і лікує», — Глава УГКЦ до вищих настоятелів
Церква, яка служить, слухає, є близько і приймає, — це та Церква, якою ми хочемо сьогодні бути. Я вам дуже дякую за те, що ми можемо бути в нових досвідах простору і часу й думати над тим, як звершити нашу місію в сучасних обставинах для нашого народу. Про це у середу, 9 листопада, сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав на Міжнародній асамблеї вищих настоятелів монаших чинів і згромаджень УГКЦ, яка відбувається в Римі.
Звертаючись до монаших настоятелів, Предстоятель зауважив, що війна змусила нас переосмислити значення простору і часу. «Ми сьогодні зібралися тут із різних куточків земної кулі. Це особлива подія, щоб подолати відстань, побачити одне одного, почути, потішитися тим, що ми живі. Це щастя бути живими, бути разом і служити нашому народові та Христовій Церкві. Той час, який ви матимете у Вічному місті, час бути разом — це теж великий дар від Господа Бога», — підкреслив він.
Через кардинала Леонардо Сандрі, який також узяв участь у відкритті асамблеї, Отець і Глава УГКЦ переказав вдячність Святішому Отцеві Франциску і всій Апостольській столиці за те, що у Ватикані переживають за Україну і відкривають перед Українською державою всі свої канали комунікації та всі можливості, щоб зупинити війну. «Висловлюємо подяку Святішому Отцеві і всім працівникам Курії за розуміння, яке ми тут відчуваємо», — сказав він.
Блаженніший Святослав подякував владиці Михайлові Бубнію, екзарху Одеському і голові Патріаршої комісії монашества УГКЦ, за те, що «здійснив мрію нашого монашества в нових обставинах — вийти у діяльності Патріаршої комісії у справах монашества поза межі України і зібрати разом усе наше монашество».
Глава Церкви розповів богопосвяченим особам, що Синод Єпископів, який проходив у липні цього року в Перемишлі, затвердив Душпастирський план до 2030 року, який окреслює синодальний шлях Української Греко-Католицької Церкви. «Ми хочемо бути Церквою, яка переживає душпастирське навернення, Церквою, яка шукає нових способів якнайкраще послужити Божому людові, бути близько до потребуючих. Ми шукаємо нові канали, щоб творити єдність у наших справах, — сказав Предстоятель і додав: — Ми хочемо бути Церквою, яка лікує рани. Кожна спільнота має свої рани. Ми сьогодні, як Церква, бачимо, що Бог, як цілитель душ і тіл, дав Церкві особливі ліки — животворчий бальзам. Ним є благодать Духа Святого, яка діє через Таїнства Церкви, що їх ми мусимо, як добрий самарянин, вилити на рани нашого народу, починаючи від лікування своїх ран».
На переконання Блаженнішого Святослава, ми мусимо бачити добрим оком служителя і цілителя, де найбільше болить. Не боятися сказати правду про біль і хворобу. Не соромитися приступити до цих ран, навіть коли вони мають неприємний вигляд чи запах, не відвертати свого обличчя, а вилити на них бальзам зцілення, який залишив нам Христос.
Ми хочемо бути Церквою, продовжив Патріарх, яка буде близькою до тих, хто є найбільш маргіналізованим, опущеним, бідним. Ми хочемо бути Церквою, яка похиляється над жертвами цієї війни, зокрема над внутрішньо переміщеними особами в Україні, а також над біженцями, які мільйонами виїхали за межі України. «Ваші спільноти в Європі і Північній Америці мають бути відкритими, щоб їх прийняти, не зважаючи на те, якою мовою вони говорять і ким себе конфесійно вважають. Ми маємо приймати їх як своїх братів і сестер», — підкреслив Предстоятель.
«Коли почалася війна, у криптах нашого Патріаршого собору часто ночувало 500 людей. Разом із ними — котики, песики, папужки, хом’ячки, рибки. Я в цьому побачив Церкву, як ковчег Ноя, яка рятує тих людей серед розбурханого світу, серед смерті, що чигала зовні. Ми бачили, як російські гелікоптери кружляли над нашим собором, як перед нашими очима летіли ракети на багатоповерхівки в Києві. Куди люди спішили? До своєї Церкви. Бо знали, що там їх приймуть, пригорнуть, зігріють, нагодують і потішать», — розповів Глава УГКЦ.
«Ми хочемо бути Церквою, яка не просто закривається у своїх бомбосховищах, а виходить, як вийшли отці василіани служити Божественну Літургію в київське метро, — зазначив Блаженніший Святослав і наголосив: — Я хочу, щоб ми особливо пам’ятали про отців на окупованих територіях, бо зараз їм найважче. Про їхню долю я говорив особисто Святішому Отцеві: про отців василіан у Херсоні, у Криму, про отців редемптористів у Бердянську, про отців Воплоченого Слова у Скадовську — про наших новітніх ісповідників Христового Євангелія в надзвичайних обставинах».
«Той, хто пережив сповідь у київському метро під бомбами, ніколи не забуде любляче материнське обличчя своєї Церкви», — переконаний Глава УГКЦ.
«Одного нашого священника в Запоріжжі російські військові назвали батюшкою, який пахне хлібом. Бо він возив хліб і пах ним. Запах хліба для нього був документом, який відкривав усі російські блокпости», — розповів Блаженніший Святослав.
«Я пишаюся тим, що ми маємо таке монашество, яке готове послужити своїй Церкві там, де є їй найтяжче, де є найбільша потреба. Коли ми служимо іншим, то вирішуємо багато внутрішніх проблем. Ми зцілуємо свої рани, долаємо труднощі», — наголосив Глава УГКЦ.
Читайте також: Монашество УГКЦ подарувало Папі Франциcку ризи з розп’яттям Ісуса Христа і багатостраждальною Україною
Як ми повідомляли, 9–12 листопада у Римі (Італія) проводитиметься ІІ Міжнародна асамблея вищих настоятелів УГКЦ. Вона відбувається один раз на п’ять років. Під час цього заходу випрацьовується Дорожня карта — програма діяльності й розвитку чернечих спільнот. А на плечі генеральних і провінційних настоятелів українського чернецтва цьогоріч лягли особливі виклики й труднощі, пов’язані з війною. Тож українські настоятелі потребують підтримки Церкви, молитви та мудрого слова в особах її провідників.
Департамент інформації УГКЦПерсони
Владика Михайло БубнійЕкзарх Одеський, Адміністратор Кримського екзархату, Голова Патріаршої комісії у справах монашества
