«Мамо, нам болить»: Слово Блаженнішого Святослава на Молебні в Зарваниці
Пресвятая Богородице, вилікуй рану війни, поверни розсіяних, поможи відбудувати зруйноване, віднайди тих, хто пропав безвісти, поверни ув’язнених і полонених. Бо «ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла чи у горі, чи в недолі цього земного життя».
Така ніч у Зарваниці буває раз на рік. Коли ми приходимо сюди на прощу, то всіма фібрами душі відчуваємо, що над нами відкривається небо, з якого до нас приходить, як до свого дому, наша Мати. Вона хоче нас тут слухати, а ми маємо багато що Їй сказати.
Ми кажемо Їй: Мамо, нам болить! Нам болить біль дітей, зранених у київському «Охматдиті» та мужньому Харкові, і тих, які кричали до небес з болю на вокзалі в Краматорську і під завалами у Кривому Розі. Нам болить біль кожного українського воїна, який, можливо, у цю мить зрошує своєю кров’ю широкі українські степи. Нам болить біль українців, яких зараз катують у російських тюрмах — їхній голос тільки Ти сьогодні чуєш. Нам болить біль наших жінок: матерів, дружин і сестер, які похиляються над мертвими тілами своїх найдорожчих. Нам болить біль дітей, які плачуть за своїм татусем, щодня вмиваються сльозами в молитві перед Тобою. Нам болить біль мільйонів українців, яких сьогодні доля закинула далеко від рідної землі.
Мамо, прийди! Тобі єдиній ми можемо довірити глибину болю нашого серця. Знаємо, що Ти зараз приходиш, щоб нас почути, щоб ми поверталися додому, укріплені Твоєю любов’ю, переконані, що добро завжди сильніше від зла. Ми повертаємося додому разом із Тобою, бо Ти, наша Мама, вестимеш нас за руку дорогами цього земного життя. Ми так багато маємо сказати цього вечора нашій Матері!
Хочемо також подякувати нашій Матері. Дякуємо, що Вона вислуховує наші молитви, здійснює те, про що ми просимо. Дякуємо за наших мужніх отців редемптористів із Бердянська, яких Вона врятувала тільки Їй відомими шляхами. Дякуємо за вас, паломників, які цього вечора, незважаючи на сотні перешкод і тисячі різних причин, є тут. Особливо дякуємо тим, хто цілу ніч і цілий день, попри пекуче сонце, йшов пішки. Прийміть слова подяки від імені вашої Церкви-матері.
Дякую нашим владикам, які прибули з різних куточків світу. Передусім вітаю Апостольського нунція в Україні владику Вісвальдаса Кульбокаса. Дякую, що ви не тільки сьогодні перебуваєте тут, а є разом з Україною в усьому, що робите в ім’я Боже.
Сьогодні зі мною є мій брат і приятель з Києва владика Віталій Кривицький, ординарій Києво-Житомирський Римо-Католицької Церкви. Дякую, владико. Ми разом у столиці пережили не одне бомбардування, не один ракетний удар. Ми чудом залишилися живі, і ми тепер разом. Я вам за це вдячний.
Серед нас є ректор Люрда, великого відпустового марійського місця у Франції, отець Мішель Дубан. Вітаю сердечно вас! Я вчора говорив йому: «Зарваниця — це український Люрд». А він каже: «Ні, Зарваниця — це другий Люрд»!
З нами нині, дослівно, є владики з усього світу, бо з Україною є весь світ. А наша Церква в усьому світі різними мовами промовляє до сумління сучасних людей. Назву лише тих єпископів, які найдальше до нас їхали. Це владика Микола Бичок з Австралії, з Мельбурна, владика Даниїл Козлінський з Аргентини, з Буенос-Айреса, владика-митрополит Володимир Ковбич і владика Мирон Мазур із Бразилії. Серед нас є майже всі наші канадські єпископи: Браян Байда з Торонто, Андрій Рабій з Вінніпега, помічник нашого митрополита, і Давид Мотюк з українського Едмонтона. Тут є потужна Українська Церква у Сполучених Штатах Америки: владика-митрополит Борис Ґудзяк із Філадельфії, владика Павло Хомницький зі Стемфорда, владика Богдан Данило з Пармської єпархії святого Йосафата, а також владика Михайло Квятковський з далекого Ванкувера. Складаю подяку за Боже слово, яке до нас промовив єпископ для українців у Німеччині та країнах Скандинавії Богдан Дзюрах. Серед нас є владика Діонісій Ляхович із Рима, владика для українців у Франції Гліб Лончина, владика Володимир Ющак з українського Вроцлава, владика-емерит Петро Крик, який все життя служив у Німеччині. Ми маємо особливе прохання — промовляти про страждання і надії українців до людей різних народів усього світу — до нашого владики Іринея Білика, який є каноніком першого марійського храму Вічного міста Санта Марія Маджоре.
Серед нас є всі єпископи з України. Якщо я буду кожного називати, у вас не стане часу на молитву. Проте я дякую вам, дорогі владики, за те, що ви приїхали, щоб молитися за наш народ, взяти на себе його болі і, як свідки надії України, потім розповісти про це світові.
Ми разом сьогодні просимо: Мамо, нехай закінчиться війна, нехай більше не плачуть Твої діти, щоб ми приходили сюди дякувати Тобі з радісною усмішкою на вустах. Пресвятая Богородице, вилікуй рану війни, поверни розсіяних, поможи відбудувати зруйноване, віднайди тих, хто пропав безвісти, поверни ув’язнених і полонених. Бо «ще не чувано ніколи, щоб Вона не помогла чи у горі, чи в недолі цього земного життя» (церковна пісня «Там, де в небі»). Пресвятая Богородице, спаси нас!
† СВЯТОСЛАВ
