EN

Греко-католики вступили у Великий піст. Що навчає Церква?

19 березня 2024, 19:00 966

«Ось — піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв’язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати, з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись. Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава — слідом за тобою» (Іс. 58, 6–8).

Греко-католики вступили у Великий піст. Що навчає Церква?

«Піст є великим не тільки через тривалість, але й через важливість»

Великий піст (Чотиридесятниця) — сягає апостольських часів. Передпасхальний піст називають великим не тільки через його тривалість, але й через його важливість і значення в житті Церкви і кожного християнина.

Цікаво, що Святі Отці Церкви мають до встановлення святого посту найбільшу пошану й найкращі похвали. Святий Василій Великий (329–379) про давність встановлення посту каже: «Нехай буде мені вільно знову звернутися до історії і пригадати, що піст дуже давній, і те, як усі святі дуже берегли його, наче яку спадщину по батьках, що її переказував батько синові. Так то цей скарб через безперервне передання дійшов аж до нас» (Про піст, І).

У чому мета Великого посту?

Духовна обнова — найважливіша мета Великого посту! Отець Юліан Катрій навчає, що Великий піст — подвиг душі й тіла.

«Запровадження катехуменату не тільки продовжило Великий піст до 40 днів, але також причинилося і до того, що з часом усі вірні перейняли його від оглашенних, і він став для усієї Церкви передпасхальним. Потім, коли катехуменат втратив дещо своє значення, то 40-ця стає самостійною практикою. Тепер вона стає для всіх вірних часом особливої молитви, посту й покути та духовної підготовки до празника Пасхи. Це наставлення Церкви найкраще втілене в посних богослуженнях, звичаях і практиках», — зазначив автор книжки «Пізнай свій обряд».

У чому особливість пісних богослужень?

Отець Катрій пояснює, що вони відрізняються від звичайних тим, що мають більше молитов, псалмів і читань, передусім зі Старого Завіту.

Ба більше, ввесь Псалтир під час посних богослужень перечитують два рази щотижня.

«Головне тут, що з усіх посних відправ пробивається великий дух покути й жалю за гріхи. Посні стихири на вечірні чи утрені своїм змістом або оплакують гріхопадіння людини, або закликають до покути й жалю, або підносять користь посту й добрих діл, або поручають панування над змислами чи практику чеснот. „Постімося постом милим і приємним Господеві, — каже стихира на стиховні вечірні першого понеділка посту, — правдивий піст це відчуження від злого, здержання язика, відкинення ненависти, відлучення похотей, обмови, неправди і ламання присяги, — усе те залишити — це справжній піст“. А на стиховні утрені понеділка першої седмиці посту співаємо: «Настав піст, мати чистоти, викривач гріхів, проповідник покаяння, життя ангельське і спасення людей: вірні закличмо: „Боже, помилуй нас!“», — пише священник.

Навіщо під час посту бити поклони та яку молитву можна назвати офіційною великопосною покутною нашої Церкви?

«З нашими посними відправами, — пише о. Юліан Катрій, — тісно пов’язані поклони. Вони бувають або тільки до пояса, або доземні і практикуються на всіх посних богослуженнях від понеділка до п’ятниці».

На його переконання, особливої уваги заслуговує молитва св. Єфрема Сирина з поклонами. Позаяк вона повторюється на кожному богослуженні, її можна було б назвати офіційною великопосною покутною молитвою нашої Церкви. Вона — зміст і мета Великого посту.

«Господи і Владико життя мого, дух млявости, недбайливости, владолюбства й пустослів’я віджени від мене (поклін). Дух же доброчесности і смиренномудрія, терпіння й любови даруй мені, недостойному рабові Твоєму (поклін). Так, Господи царю, дай мені зріти мої прогрішення і не осуджувати брата мого, бо Ти благословен єси на віки віків. Амінь» (поклін).

Чому впродовж тижня служиться Літургія Передосвячених Дарів?

«Від самих початків Святу Літургію вважали радісним таїнством, тому її відправляли лише в суботу й неділю. В інші дні тижня, щоб дати вірним нагоду прийняти святе причастя, Святу Літургію замінювали іншими богослуженнями, з яких з часом розвинулася Літургія Передосвячених Дарів. Вона не є Літургією у прямому значенні слова, бо не має освячення, це радше Вечірня, злучена зі Святим Причастям, хліб якого був уже перед тим освячений. Звідси й назва Літургії», — пояснюється у книжці «Пізнай свій обряд».

Згодом Трульський собор (692) постановляє: «В усі дні святої 40-ці, крім суботи й неділі і празника Благовіщення, треба правити Літургію Передосвячених Дарів» (Правило 52).

Чи є піст у суботу і неділю?

У Східній Церкві суботи й неділі в пості не вважаються посними. Тому в цей день нема обмежень в їжі та нема потреби бити поклони.

Число 40 — реальне чи символічне?

Отець Катрій пише, що хоч говоримо про 40-денний піст, але у Східній Церкві він триває тільки 36 з половиною днів. Сім тижнів посту без субот і неділь — це 35 днів. До цього числа треба ще додати Велику суботу і половину ночі перед празником Пасхи, що також уважається посним, і тоді наша 40-ця матиме 36 і пів дня, що становить одну десяту року. Число 40, як числа 3, 7 і 9, з давніх-давен мало символічне значення. Тому воно ввійшло і до передпасхального посту радше в символічному, ніж буквальному значенні.

«Свята Церква від самого початку освятила число сорок. У перших сторіччях в практиці були 40-денні покути, а відтак прийшов 40-денний піст перед Пасхою. У нашому обряді 40-го дня після народження приносять дитину до церкви, щоб її уцерквити, а також 40-го дня поминаємо померлих», — зазначає священник.

Які в УГКЦ правила посту і звідки ми про них знаємо?

Правила посту нам подають приписи партикулярного права УГКЦ (кан. 115 (кан. 882 ККСЦ)).

§ 1. Нам каже, що покутна практика посту, покаяння та стриманості, метою якої є надолуження за вчинені гріхи й осягнення більшої досконалості задля особистого освячення, — це найдавніша традиція Української Греко-Католицької Церкви.

Також правила щодо Великого посту нам кажуть: § 2. Усі вірні зобов’язані постити в такі періоди церковного року: Великий піст і Страсний тиждень;

1) у перший день Великого посту і Страсну п’ятницю — суворий піст, тобто треба утримуватися від вживання м’ясних і молочних продуктів та яєць, а також страв, які містять ці продукти;

2) у перший тиждень Великого посту і впродовж усіх днів Страсного тижня потрібно утримуватися від споживання м’ясних продуктів і страв;

3) у понеділок, середу та п’ятницю інших тижнів Великого посту треба утриматися від споживання м’ясних продуктів і страв; у вівторок та четвер дозволено всі види їжі;

§ 5. У всі дні посту та періоди загальниць вірні зобов’язані утриматися від організації та участі в гучних забавах, весіллях, танцях, розвагах та інших подібних заходах.

Хто може бути звільненим від посту?

Партикулярне право нам каже, що від будь-якого обов’язку посту звільняються: діти до 14 років та особи, яким виповнилося 60 років; важкохворі; вагітні; матері після пологів і ті, що годують груддю; ті, що подорожують (якщо час подорожі перевищує 8 годин); ті, що важко працюють; ті, що харчуються зі столу інших; убогі, котрі живуть із милостині.

Що про піст навчає Катехизм УГКЦ «Христос — наша Пасха»?

З давніх часів християни постили, наслідуючи 40-денний піст Христа, під час якого Він боровся проти спокус диявола та переміг їх. Піст як спосіб духовної боротьби розвинуло чернецтво, бачачи в ньому засіб осягнення чистоти серця. Піст охоплює всю людину: тіло — через стриманість у їжі та питті, душу — через стриманість від пристрастей.

Святий Іван Золотоустий навчає: «Ти не їси м’яса? Не споживай нескромностей своїми очима. Нехай постить і слух; а піст слуху в тому, щоб не приймати лихослів’я та наклепів. Нехай і язик постить від сквернослів’я і лайки… Яка користь, коли ми стримуємося від споживання птиці й риби, а братів угризаємо та пожираємо?».

Піст нерозривно пов’язаний з милостинею. «У день, коли постиш, споживай лише хліб та воду. А те, що ти звичайно споживав би, маєш віддати вдові, сироті чи потребуючому. Таким чином ти мусиш самому собі в чомусь відмовити, щоби з твоєї відмови хтось інший отримав користь, щоб наситився й помолився за тебе Господеві».

Милостиня як вияв любові до ближнього є наслідуванням самого Бога, який першим виявив Своє милосердя до людини.

Література:

Катехизм Української Греко-Католицької Церкви: Христос — наша Пасха. Львів, 2011. с. 336 + 64 іл.

о. Юліян Я. Катрій ЧСВВ. «ПІЗНАЙ СВІЙ ОБРЯД!»

Підготувала Христина Потерейко,
Департамент інформації УГКЦ

Дивіться також