Глава УГКЦ: «Загарбники відчувають, що їх у їхній країні вважають сміттям, яким засипають сьогодні Україну»
Слова про карлика, який загубив свою гідність, і про висоту Божого синівства, Божої поваги до людини ми по-особливому сприймаємо під час війни в Україні. Ми бачимо, як сучасні деспоти, карлики хочуть здобути собі ім’я, принижуючи, нищачи народи та здобутки цілої людської цивілізації, вбиваючи мільйони і посилаючи на смерть власний народ. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час проповіді в неділю про Закхея.
«Слухаючи свідчення наших людей, які пережили окупацію, — додав Предстоятель, — вони всі в один голос кажуть, що російські загарбники прийшли, щоби забрати нашу гідність. Але бачимо, що вони самі поводяться як негідники. Вони відчувають, що їх у їхньому війську, в їхній країні ніхто не шанує, ніхто не потребує, їх вважають сміттям, яким засипають сьогодні Україну».
За словами проповідника, сьогоднішнє Євангеліє, яке вже починає нас готувати до Великого посту, є благовістю великої поваги Бога до людини.
Нині в Євангелії ми чуємо історію про зустріч Закхея з Христом, що відбувається в дуже глибокий, цікавий спосіб у місті Єрихоні. Закхей хотів побачити Ісуса. Що керувало ним? Що це йому давало?
«Ми знаємо, — каже проповідник, — що людина, яка відчуває власну негідність, коли не має поваги сама до себе, намагається цю самоповагу здобути у власних очах. Мабуть, Закхея штовхало вилізти нагору оце відчуття власної ницості. Каже Лука, що він був малого зросту. Мабуть, він відчував себе гіршим від усіх, тому міг бути кимось, забираючи гідність в інших, міг бути великий лише принижуючи інших… Те багатство, за яким він шукав, мабуть, компенсувало йому відчуття власної негідності, як би ми сьогодні сказали, низької самооцінки. Він хотів здобути кар’єру, бути старшим над митниками, щоб заглушити в собі голос власної ницості. Він ліз на смоковницю, здобуваючи власне ім’я серед того народу!».
Закхей, продовжив Глава Церкви, виліз на смоковницю бодай побачити одним оком, як Христос проходить. Він не очікував, що Він зайде саме до нього. Бо проходити і зайти — це дві абсолютно різні дійсності. А Господь заходить до нього, що означає віднаходить у ньому ту гідність, яку так шукав Закхей все життя, — гідність, яку він втратив. Він заходить у його дім, у його особисту життєву історію, його родину. Бо слово «дім» може мати два значення: помешкання або спадкоємство — сини і доньки. «Сьогодні я маю бути у твоєму домі» означає «Закхею, ти набагато цінніший в очах Божих, ніж досі міг собі уявити».
Віднайдена гідність, зауважив проповідник, або наново подарована гідність Бога людині — щось, що цілком змінює його життя. Він радий, приймає Христа і поводиться так, ніби все те, що він до цього часу назбирав, уже більше йому не потрібне…
«Ми в нашому житті часто відчуваємо свою загублену гідність. Ба більше, коли грішимо, думаємо, що Бог нас забуває, від нас відвертається. Часом саме відчуття власної негідності робить людину агресивною, закритим кар’єристом, дає відчуття, що ти сам мусиш здобути власну гідність — ану покажи, на що здатний, що вмієш. Такий брак гідності є великим бичем людей, зокрема в пострадянському просторі, коли століттями та чи та деспотична диктатура забирала гідність у людей, обіцяла, що „той, хто був ніким, стане всім“, а насправді той є приниженим, навіть коли по головах ближніх робив кар’єру, відрікаючись від Бога і свого народу. Про такого народна мудрість каже: „Ким тільки не був, а так ніким так і не став“», — сказав Глава Церкви.
«Ми бачимо, — зауважує проповідник, — скільки сучасних багачів нічого іншого не роблять, як своїм багатством намагаються заглушити крик власного сумління, відчуття браку власної гідності. Папа Венедикт казав: „Хто віднайде свою гідність, той здійснить революцію“».
Євангелист Лука каже нам, пригадує духовний лідер, коли ми грішимо, Господь Бог не перестає на нас дивитися, а навпаки починає за нами шукати! Коли Він нас споглядає, то бачить правду про нас, бачить свою дитину. А лише потім те, що ця дитина загубила чи втратила через власну неміч! Бог дивиться на ту смішну висоту, на яку кожен із нас дряпається, і каже: «Злізай, сьогодні я буду в твоєму домі, у твоєму серці, щоб показати тобі всю твою велич і гідність в очах Божих. Я прийшов на землю задля тебе, я прийшов спасти те, що в тобі загинуло, шукати те, що тобою було втрачене».
Департамент інформації УГКЦ,фото з архіву
