Глава УГКЦ про релігійність Шевченка: «Він недарма переспівував Давидові псалми»

Припускаю, що Шевченко недарма переспівував Давидові псалми. Мабуть, він хотів, щоб Псалтир, який він як маленький хлопчик читав старослов’янською мовою, заговорив живою рідною мовою, щоб Боже слово українці читали рідною мовою. Про це, відповідаючи на питання про релігійність Тараса Шевченка, сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у програмі «Відкрита Церква». Програма була присвячена темі «Від Шевченка до Стуса. Поети та їх творчий спадок». Співрозмовником Глави Церкви був Дмитро Стус, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка у Києві.

Блаженніший Святослав пояснив, що Шевченко мав конфлікт з інституційною релігією. Більше того, він не сприймав Церкву, яка в той час була інструментом пригноблення свого народу. Це було реальністю у Російській імперії — те «візантійське око», про яке писав Шевченко, — Церква була елементом слідкування за людиною.

Та разом з тим, на переконання Глави УГКЦ, Шевченко є глибоко духовною і релігійною особою.

«Візьмімо хоча б його переспів Давидових псалмів, — каже Предстоятель. — Бачимо, що ця людина не просто живе Божим словом, вона його переспівує, перепускаючи слова через своє серце і душу».

На думку Блаженнішого Святослава, переспів Давидових псалмів Шевченком є предметом глибокого богословського дослідження для богослова, який відчуває зміст оригіналу і вміє побачити Шевченкове серце, яке б’ється в унісон із псалмами.

Глава Церква зауважив, що з Кобзаря робили революціонера, демократа, але його релігійності фахово не досліджували.

Директор Національного музею Тараса Шевченка в Києві Дмитро Стус, у свою чергу, зазначив, що Шевченко був глибоковіруючою людиною, для якої такі ключові поняття як любов, відповідальність, віра були базовими.