Глава УГКЦ до сестер василіанок: «Ваше коріння на землях Центру України має значення для нашої Церкви»
22 листопада Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав відкрив у Києві науковий симпозіум «Жіноче василіанське чернецтво на Київських землях» з нагоди 425-річчя згадки про першу унійну жіночу спільноту в Києві та 20-річчя монастиря василіанок у Житомирі. Подію організували Провінція Пресвятої Тройці сестер Чину святого Василія Великого та Інститут історії Церкви Українського католицького університету.
Глава УГКЦ наголосив, що жіноче василіанське чернецтво — невід’ємна частина духовної історії Київської Церкви: «Жіноче монашество нашої Церкви, яке набуло нового дихання саме у василіанській спільноті, завжди було важливим чинником духовного й релігійного життя тут, на Київщині, на Правобережній Україні, тобто поза межами Галичини. Думаю, що ми до кінця не можемо усвідомити собі всі наші коріння без відкриття правди й історичної дійсності нашого жіночого василіанського монашества».
Блаженніший Святослав також нагадав, що цього року Українська Греко-Католицька Церква відзначає дві важливі дати: 30-річчя відновлення структур Київської митрополії, насильно ліквідованої в 1839 році, та 20-річчя повернення осідку Отця і Глави Церкви до Києва. Він також зазначив, що віднайдення і повернення до джерел чернечої традиції — це шлях відродження.
«Тут, у Києві, наша Церква не є в діаспорі, ми — вдома. Наше покликання сьогодні — шукати своє коріння, яке для нас є животворчим, із нього ми черпаємо нову силу життя до відродження. Я завжди повторюю слова блаженної пам’яті професора Ігоря Скочиляса, який мені казав: „Блаженніший, ви тут нічого не створюйте! Усе, що вам треба, тут вже колись було. Ви тільки відновлюйте“. Тому, коли нам треба щось відновити, наприклад, нашу Київську Трьохсвятительську семінарію, ми звертаємося до наших науковців, істориків, йдемо по архіви, шукаємо документи і джерела. А відтак те, що було насильницьки знищено — відновлюємо. Думаю, що це також певне покликання і завдання, коли ми говоримо про василіанське чернецтво».
Глава УГКЦ також нагадав про свій досвід підготовки до 400-річчя Василіанського чину та наголосив, що Київські гори залишаються важливим місцем для відновлення чернечого життя.
«Я пригадую, як ми всі разом готувалися до 400-річчя Василіанського чину, нашого чоловічого чернецтва, і в цьому контексті моя ідея до них звучала так: Дорогі отці, відшукайте хоча б могили ваших попередників. Поїдьмо на ті кладовища, помолімося, відновімо памʼять. Не до кінця нам це вдалося. Той ювілей обмежився до чергової наукової конференції у Львові, але василіанське чернецтво не має львівського походження, воно — київське. Тому, коли я довідався, що наше василіанське сестринство приїде до Києва, щоб говорити про своє коріння, тут, на наших землях, у контексті 30-річного ювілею відновлення структур нашої митрополії, мені це здалося дуже важливим знаком мудрості й подихом Святого Духа. Тому сьогодні, коли йдеться про відродження монашества Київської Церкви, — це щось життєдайне. Ваше коріння тут, на землях Центру України, має значення для всіх синів і дочок нашої Церкви», — наголосив Блаженніший Святослав.
Попри те, що конференція проходила під шум генератора через відсутність електропостачання, Блаженніший Святослав назвав подію Богом благословенною й наголосив на важливості того, щоби вона дала свій плід у майбутніх наукових публікаціях.
Читайте також:
Глава УГКЦ подякував сестрі Севастіані Карвацькій за 6 років служіння в Комісії з душпастирства охорони здоров’я
Наостанок було зачитано велику патріаршу грамоту с. Севастіані Карвацькій за її 6-річне служіння на чолі Комісії УГКЦ із душпастирства охорони здоров’я. З вересня цього року монахиня виконує обовʼязки протоігумені Чину святого Василія Великого в Україні. Блаженніший Святослав особисто вручив грамоту й закликав присутніх заспівати с. Севастіані многоліття.
Упродовж дня відбулися три наукові сесії з доповідями істориків, богословів, дослідників архівів та сестер василіанок. За підсумками зустрічі було оголошено про намір організувати міжнародну конференцію для подальшого вивчення тем, які обговорювали під час симпозіуму.
