«Бути голосом зраненого українського народу», — в УКУ розпочався Всецерковний форум богословʼя
В Українському католицькому університеті 26 вересня розпочався Всецерковний форум «Богословʼя УГКЦ в ХХІ столітті: знаки часу і надії», участь у якому бере майже 200 науковців, священнослужителів, богопосвячених осіб.
Всецерковний форум розпочали з Божественної Літургії в університетському храмі Святої Софії-Премудрості Божої, яку очолив Глава і Отець Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав, Великий канцлер УКУ. Літургію співслужили ректори семінарій та численні священники УГКЦ.
Блаженніший Святослав зазначив, що символічно, що Богословський форум розпочинається у день, коли Церква святкує таїнственне переставлення святого апостола і євангелиста Івана Богослова.
«Іван Богослов названий першим богословом Христової Церкви, тому що він є містиком Божественної любові, — зазначив Патріарх під час проповіді. — Ми не можемо пізнати іншої людини поруч нас, якщо її не любимо. Сьогодні Христос нас усіх скеровує побачити нашу Матір Богородицю, яка є уособленим образом Церкви Христової. Сьогодні Іван Богослов вказує нам на нашу Церкву, і каже — ось Мати твоя».
Насамкінець Літургії Блаженніший наголосив: «Ми дякуємо нашим воїнам, які сьогодні на передовій, і які дарували нам цей час, аби ми могли зібратися разом». Опісля уся спільнота молилася за Україну, наших воїнів, закінчення війни та справедливий мир.
Мета форуму — об’єднати богословів з різних єпархій та академічних закладів Греко-Католицької Церкви в Україні і за кордоном для осмислення зробленого в освітній та науковій сфері після виходу УГКЦ з підпілля, а також для формування візії практичних кроків, які богослови і церковні інституції покликані зробити у відповідь на виклики сучасності.
Після Літургії розпочалися пленарні засідання та робота у секційних групах.
Учасників форуму привітав Вісвальдас Кульбокас, Апостольський нунцій в Україні. Він зазначив: «На Форумі ми намагаємося шукати відповіді на актуальні виклики, які сьогодні стоять перед Церквою та Україною, опираючись на богословʼя та молитву. Коли Господь дає випробування, Він дарує нам і відповіді на них, тож мусимо їх знайти. Завдання Форуму — шукати відповідні рішення, щоб бути живою Церквою і живим університетом, і щоб люди — віруючі і невіруючі — почули слово Боже».
Владика Ярослав Приріз, єпарх Самбірсько-Дрогобицький, голова Богословського відділу УГКЦ, нагадав, що Всецерковний богословський форум відбувається в межах ювілейного року, який блаженної пам’яті Святіший Отець Франциск присвятив чесноті надії. «Це особливий час, коли Церква закликає нас до переосмислення власного життя, повернення до віри, роздумів про наші стосунки з Богом і ближнім. У цьому світлі богословʼя покликане відкрити людині джерело живої, правдивої надії та провадити її до Христа, який є єдиною надією для нас», — зауважив владика.
Пленарне засідання «Підсумки і стратегічні візії розвитку богослов’я УГКЦ» відкрив Блаженніший Святослав, який заохотив звернутися до джерел і, слухаючи Патріарха Йосифа, творити богословʼя УГКЦ ХХІ ст. як помісної Церкви.
Блаженніший пригадав своє послання про ідентичність УГКЦ «Наша Свята Софія», яке було спробою відкрити для Церкви погляд на нашу власну помісність з точки зору Київської християнської традиції — осмислення місця, ролі, історії нашої Церкви. «Софія — це матриця богословського мислення, яка була державотворчою, націєтворчою ідеєю. Запрошую вас творити богословʼя помісної Київської Церкви. Таке богословʼя за своєю природою є відкритим, екуменічним, бо ми запрошуємо до спільного богомислія наших православних братів. Ми вертаємося ad fontes (до джерел, — ред.) — що є джерелом нової епохи», — підсумував Патріарх.
Блаженніший Святослав нагадав науковцям про важливість бути у єдності з досвідом народу і Церкви, які є зранені війною: «Сьогодні до нас, до нашої Церкви, прикута колосальна увага цілого світу. Ми, богослови, будемо цікаві світові лише тоді, коли станемо голосом зраненого українського народу. Наш досвід Бога у час війни відрізняється від досвіду пізнання Бога інших помісних Церков. Нам треба шукати Бога там, де Він присутній сьогодні — у екзистенційному досвіді болю, страждань Бога у тілі нашої Церкви, нашого народу».
Насамкінець виступу Блаженніший Святослав згадав про знайомство з військовослужбовцем Артуром Дронем та зацитував частину його есею «Господь окопний» з книги «Гемінґвей нічого не знає» — про те, де є Бог на війні: «„Коли священник одягає камуфляж, бере замість автомата стару зашуровану Біблію та їде під обстріли, щоб помолитися з тими, хто хоче разом помолитися — це говорить про Церкву більше, ніж папи римські чи патріархи московські. Коли чоловік на межі зриву отримує лист із дитячим малюнком і втирає сльози — це в ньому стільки Бога проявляється, що й не осягнути. Так, ми віримо, що Господь усе може й усіх любить, але Він досі не зупинив у секунду все це жахіття. Чому? Я теж хочу почути відповідь. Колись я точно Його запитаю. Чому сам не зупинив війну, якщо такий всемогутній. Я матиму багато незручних питань. Але точно не спитаю, де Він був, де був Бог під час війни. Якраз це я знаю. Бачив і відчував. Він був з нами в кожній ямці та під кожним обстрілом. Наш окопний Господь, до якого ми маємо стільки претензій та запитань, із нами обстріляний, з нами втомлений… Інколи стає вже так невимовно важко, такий вже край. А тоді раптом з’являється думка, що я — у найбільш правильному місці на цілу планету, на весь сотворений час і простір. І я маю зараз бути тільки тут. Який чудовий досвід існування“. Дорогі колеги-богослови, — звернувся Блаженніший до гостей форуму. — Я хочу вам побажати мати не нижчий рівень богословʼя, яке ми чуємо від просто хлопця, якому 24 років. Хочу вам побажати мати те саме відчуття, що ви знаходитеся у найбільш правильному місці. Церква вас потребує — вашої творчості, вашого богослов’я, богомислія, бо це є знаки часу і надії для України, і з України для світу».
Голова Богословського відділу УГКЦ владика Ярослав Приріз зазначив:
«Ми сьогодні з вдячністю згадуємо всі наукові інституції, які допомагають Церкві зростати в мудрості та вірі. Особливе місце серед них займають наші духовні семінарії, де формується нове покоління священників, покликаних нести вірним світло Христової правди та милосердя. Особливу роль відіграє Український католицький університет, який розвиває богословську думку, веде діалог із сучасним науковим світом і формує нову інтелектуальну еліту нашої Церкви. Таким чином започаткована традиція богословської освіти продовжує розвиватися, відкриваючи нам богослов’я не просто як академічну дисципліну, а як живу силу».
Під час промови ректор Українського католицького університету Тарас Добко привітав учасників форуму, подякував Патріархові і Синоду єпископів УГКЦ за благословення та довіру провести цей захід в університеті.
«Ми в УКУ віримо у співпрацю. Спільнота богословів, яка має вибудовуватися завдяки цьому Форуму, потребуватиме спільної платформи для комунікації між собою, обговорення сучасних богословських течій, формування пропозицій душпастирського служіння в нових обставинах, для обміну досвідом, формулювання і валідації дослідницьких ідей. Моє очікування і запит — створити товариство чи асоціацію, щоб богослови УГКЦ відчували себе однією спільнотою. Нам потрібно згенерувати кілька ідей, великих, довгих дослідницьких проєктів, які б мали трансформаційний вплив на життя нашої Церкви. Один із прикладів — науково-дослідницька програма „Київське християнство“. Саме навколо таких ініціатив можуть поставати мережеві дослідницькі команди, які обʼєднають богословів з різних навчальних закладів, країн та континентів. Великим контекстом для думання про розвиток богослов’я є Душпастирський план 2030 року „Надія, до якої нас кличе Господь“, котрий є відповіддю на реальність і виклики великої війни», — сказав Тарас Добко.
Ректор УКУ також зазначив, що для університету вкрай важливо було побудувати повний цикл богословської освіти — від бакалаврату до докторату, які мають подвійну акредитацію в Україні і Дикастерії освіти і культури Апостольської Столиці.
«Програма ліцензіату і докторату відбувається за шістьма напрямами. Ми тішимось захищеними докторатами з богословʼя як державного, так і ватиканського зразка. Сьогодні вивчати богословʼя можуть не лише кандидати на священство, а й миряни. І вперше в тисячолітній історії українського християнства дипломованими богословами стали жінки. Ми є свідками цілеспрямованої підготовки богословських наукових кадрів, завдяки чому в УГКЦ сформувалось середовище академічних богословів», — зазначив Тарас Добко.
Під час зустрічі учасники форуму обговорили питання богослов’я як невід’ємної частини євангелізації і душпастирської місії Церкви, яка допомагає знаходити відповіді на виклики сучасності, підтримувати у випробуваннях, дарує надію та відкриває сенс Євангелія у повсякденному житті.
На пленарному засіданні слово мали ректори і представники духовних семінарій УГКЦ, які розповіли про особливість формаційної та освітньої програми для майбутніх священнослужителів та про виклики в час війни. Свої промови виголосили: о. Мирон Бендик, ректор Дрогобицької духовної семінарії блаженних священномучеників Северина, Віталія та Якима; о. Артемій Новіцький, ректор Василіянського інституту філософсько-богословських студій ім. митр. Йосифа-Велямина Рутського; професор Ярослав Скіра — від імені о. Олександра Лащука, директора Інституту східнохристиянських студій ім. митрополита Андрея Шептицького (Колегія св. Михаїла університету Торонто); о. Іван Римар, ректор Тернопільської вищої духовної семінарії ім. Патріярха Йосифа Сліпого; о. Роман Островський, ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії; о. Михайло Микуланинець — від імені о. Петра Береша, ректора Ужгородської греко-католицької академії ім. Блаженного Теодора Ромжі; д-р Василь Тучапець, декан Богословсько-гуманітарного факультету Івано-Франківської академії Івана Золотоустого.
Протягом трьох днів Всецерковного форуму науковці також обговорять нові виклики, які стоять перед Церквою у зв’язку з розвитком цифрового світу, зокрема через проблеми, які виникають у сфері комунікації, соціальних мереж, цифрової культури, штучного інтелекту. Богослов’я не може залишитися байдужим до цього виміру сучасності, бо йдеться не тільки про технічні інструменти, а й про те, як вони впливають на людину, її свободу, мислення, почуття та формують справжні стосунки.
Форум триватиме протягом трьох днів 26–28 вересня. Науковці працюватимуть і під час пленарних засідань, і на засіданні секційних тематичних міждисциплінарних груп. Подія відбувається за підтримки благодійного фонду Renovabis.
