Бориницька свята гора: від руйнувань до допомоги армії завдяки безмежній довірі Богові
Серед густого лісу на Бориницькій святій горі захована невелика капличка. Це місце вже понад 150 років збирає паломників з усієї України. Про особливість цієї місцевості розповів парох парафії Преображення Господнього в с. Бориничі, що на Львівщині, о. Тарас Турківський.
Свято Преображення Господнього
Львівський залізничний вокзал. Перон переповнений пасажирами, які терпляче чекають на потяг сполученням Львів—Ходорів. Із платформи роздається гучний гомін, люди жваво щось між собою обговорюють і доброзичливо усміхаються один одному. Раптом цей шум перериває рев потяга.
Парафіяни поспішають — вони їдуть на Богослужіння у с. Бориничі. Це давня традиція на Львівщині саме на свято Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа їздити до Бориницької каплиці. Тут, за словами о. Тараса, щороку, особливо на храмовий празник у день Преображення Господнього, відбувається багаточисельна відпустова проща.
«Ми маємо велику ласку в Бога — місце особливої прослави Богородиці на Бориницькій святій горі. Неподалік села є святиня, яку особливо шанують наші віряни. У лісі розміщена каплиця, фігура Божої матері та цілюще джерело», — розповідає парох.
У селі розташований храм Преображення Господнього. Дерев’яна церква тут збудована 1868 року, а наступного — освячена. Відтак у цей день місцеві святкують і храмове свято.
За словами о. Тараса, «у храмі є чудотворна ікона Бориницької Богоматері, яку ще також називають „Кернична“ (від слова „криниця“), оскільки первісно вона перебувала в каплиці біля джерела».
Бориницька чудовторна ікона Пресвятої БогородиціЧудотворна ікона та цілюще джерело
Віра твоя спасла тебе (Мт. 9, 22).
Одна з найдавніших історій про це святе місце розповідає про те, як у давнину напередодні Благовіщення мешканці села прийшли до лісової криниці напитися води, яка славилася цілющими властивостями. Їм з’явилася ікона Божої Матері, що випромінювала предивне світло.
Отець Тарас розповів кілька випадів зцілення. За його словами, чудесна подія першого задокументованого оздоровлення відбулася 1862 року з однією глухонімою від народження дівчинкою. Вона походила з бідної сім’ї, служила в місцевого пана Івана Артима. Коли дівчинка пасла худобу, їй об’явилася Матір Божа, яка сказала попити й обмитися водою з джерела, що в лісі. Тоді дівчинка отримала чудесне зцілення. Чутка про це чудо швидко поширилася околицями, внаслідок чого чимало вірних почало приходити до цього місця, щоби віднайти духовне й тілесне зцілення.
Ще одне чудо датовано 1938 роком. Його зафіксував дяк зі с. Ляшки-Долішні (тепер — с. Долішнє) Петро Чорний. Зцілення одержала трирічна незряча Марія Спас після того, як її мати омивала водою із кринички.
Ще один випадок зцілення зафіксовано 1946 року. Глухий хлопчик - Степан Павлюк зцілився, коли його мати обмивала водою з цього джерела.
«Найбільшим болем сьогодні для всієї України є війна. Матері, жінки, діти чекають повернення найрідніших, є й ті, які втратили їх чи вони зникли безвісти. Ця рана постійно кровоточить», — з болем ділиться о. Тарас.
Тут, у капличці, паломники просять у Богородиці заступництва за наших воїнів, особливо просять перемоги і справедливого миру. Також люди навідуються сюди, щоб у цій лісовій тиші побути на молитві з Богом, віднайти духовне і фізичне зцілення.
Парох наголошує, що «розрадою є Боже Слово, яке навіть у повній безнадії дарує промінчик надії, — надії на світло, на мир і перемогу нашої України».
Стежками історичного минулого
Цьогоріч віряни відзначали 161-ту річницю об’явлення Пресвятої Богородиці на Бориницькій святій горі. А наступного відбудеться проща з нагоди 160-ї річниці вручення від Апостольської столиці відпустової грамоти іконі Бориницької Богоматері. Як нагадує парох, 21 вересня 1863 року, на свято Різдва Пресвятої Богородиці, тут освятили першу капличку і помістили ікону Богоматері Керничної. За 2 роки, навесні 1865 року, ця святиня була удостоєна відпустової грамоти, яку надав Папа Римський Пій IX.
Окрім світлих та радісних моментів, святе місце пережило і трагічні події свого становлення. Зокрема, у радянські часи капличку руйнували, однак віряни тричі власними силами її відбудовували. Найбільшим було руйнування в 1987 році — бульдозер зрівняв її із землею та засипав цілюще джерело, фігуру Богородиці поламали і розкидали по лісі. Проте вже за два тижні парафіяни Боринич під керівництвом о. Григорія Балацького відбудували каплицю на старому місці, очистили джерело та відновили фігуру Матері Божої.
Чудотворну ікону Богородиці за комуністичної влади переховували жителі села у своїх домівках. Після виходу УГКЦ із підпілля вона була виставлена в каплиці Пресвятої Богородиці.
До Боринич тричі приїздив митрополит Андрей Шептицький, який давав тут реколекції для священників.
У 2005 році було встановлено Хресну дорогу.
У 2023 році художниця Зоряна Павлишин написала копію чудотворної ікони. Вона була освячена після Архиєрейської Літургії, яку очолив владика Богдан Манишин на ювілейному відпусті з нагоди 160-ї річниці об’явлення Богородиці.
Сьогодення з поглядом у майбутнє
Сьогодні парафія активно розвивається, розбудовується, молиться, вірить і надіється. Велика увага місцевих зосереджена на допомозі армії та військовим.
«Долучаємося до різних ініціатив щодо фінансового чи матеріального забезпечення наших воїнів. Парафіяни виготовляли маскувальні сітки й окопні свічки. Цього року, у час Різдвяних свят, вдалося зібрати з колядою на тепловізійний приціл для захисника з нашого села. Стараємось відгукуватися на потреби наших воїнів», — розповідає о. Тарас.
Для дітей парафія організовує дитячі табори, проводить патріотично-виховну роботу. За словами о. Тараса, це «особливо веселий час зустрічі дітей із Богом і ближнім. Під час табору діти спільно моляться, пізнають Святе Письмо, командно змагаються в різних естафетах та іграх, проходять освітні квести».
Впродовж року до Боринич здійснюють паломництва різні спільноти, громади та парафіяни. Щороку на завершення навчального року відбувається проща школярів і педагогів.
Парафіяни, навіть попри важкий час війни, бережуть та дотримуються церковних і народних традицій, передають їх молодому поколінню.
«У лихі роки війни бажаю, щоб кожний продовжував вірити і довіряти Богові. „Хто витримає до останку, той спасеться“ (Мт. 24, 13)», — заохочує о. Тарас усіх до пізнання й паломництва до локальних святинь.
Вікторія Мазур,Департамент інформації УГКЦ
