Блаженніший Святослав провів дні молитви за Україну в бенедиктинському монастирі Субʼяко
З 27 по 29 вересня Блаженніший Святослав проводив дні духовної віднови у давньому бенедиктинському монастирі в Субʼяко неподалік Рима. Перебування в монастирській обителі бенедиктинців було часом духовної підготовки до Папського Синоду, який відбуватиметься з 2 по 27 жовтня у Ватикані, та молитви за справедливий мир в Україні.
У неділю, 29 вересня, Глава УГКЦ відвідав контемплятивний монастир сестер бенедиктинок, де співслужив Месу разом з абатом Роберто Дотта та виголосив проповідь. Звертаючись до спільноти кляузурових сестер, Блаженіший Святослав пояснив читання неділі згідно з григоріянським календарем. Перше читання із книги Чисел (Чис. 11, 25–29) розповідає про те, як Господь приходить до свого народу у пустелі, бере частку з того Духа, який дав Мойсеєві, і кладе на 72 старійшин Божого народу, щоби вони разом із ним роділили відповідальність за управління боговибраним народом на шляху до Обітованої землі. «Сповнені Божим Духом, вони починають пророкувати, хоча двоє із них — Едад і Медад — залишилися в таборі і не прийшли з іншими до Намету зборів. Ісус Навин просить Мойсея, щоб той заборонив їм пророкувати. Однак Мойсей відповідає: „Чого то ти заздриш замість мене? Ох, коли б то ввесь люд Господній та й зробився пророком! Коли б то Господь зіслав свій дух на них!“ (Чис 11, 29).
Читайте також:
Проповідь Блаженнішого Святослава у контемплятивному монастирі сестер бенедиктинок Святого Івана Хрестителя в Суб’яко (Італія)
«Але чого Господь хоче навчити свій народ цією подією? Що означає ця таїнственна дія „пророкування“, яка є наслідком дії Божого Духа в тих вибраних старцях? Цим духовним даром Господь дарує своєму людові цілком іншим спосіб відношення до самого себе, цілком відмінний від того виду релігійності, яким єгиптяни вшановували своїх ідолів. Він будує собі, як про це навчали Отці Латинської Церкви, не „numen“, але „nomen“!» — пояснив Блаженніший Святослав. «Господь хоче не страху та примусу щодо себе („numen“) у виконанні релігійних повинностей. Бог Ізраїля шукає місця для свого Духа в людині, прагне від неї стосунку любові! Господь дарує себе, будує у своєму народові своє Ім’я („nomen“). Даруючи свого Духа, Він будує цей народ саме як свій народ, будує в ньому своє святе Ім’я. Це означає, що Він дарує людині можливість брати участь у святості Божій, бути вільними його синами і дочками».
Пояснюючи антифонний псалом 19 (18), який говорить про радість у виконанні Божих заповідей, Блаженніший Святослав наголосив, що Божий закон не є сліпим підкоренням Всевладному («numen»), але є «правилами відносин між Богом і людиною, які випливають з угоди, Союзу, Заповіту взаємної любові, який Бог уклав зі своїм народом, що ісповідує святе Ім’я свого Господа та засвідчує перед іншими народами силу захисту і мудрості свого Бога („nomen“). Лише тоді, коли людина досвідчує взаємність цих відносини, розуміє особисту відповідальність у будуванні своїх стосунків із Богом, вона починає відчувати радість від того, що бере участь у намірах і діях самого Творця свого. Саме цей стосунок взаємності робить нам зрозумілими його правила, дає можливість особисто переконатися що: „Закон Господній — досконалий: він відживлює душу. Засвідчення Господнє — вірне: воно навчає простих. Господні заповіді — праві: вони радують серце. Веління Господнє — ясне: воно просвічує очі“ (Пс 19 (18) 8–9)».
Другий біблійний текст недільного читання зі соборного послання апостола Якова (Як 5, 1–6) картає багатих, які збирають свої скарби, однак, маючи прихований намір, збирають їх на останній день. «Дуже часто навіть сьогодні багато людей збирають певні матеріальні ресурси на старість, мовляв, коли буду на старості свого віку, не буду нікому потрібний, ніхто не буде опікуватися мною, можливо хтось заопікується мною, якщо матиму певні статки, щоб забезпечити собі гідну старість. Іншими словами: зможу бути кимось завдяки багатству, яке назбираю на останні роки мого життя. Так, людина не плекає відносини, але збирає собі матеріальні речі. Тому Господь каже: „Багатство ваше зігнило, одежу вашу міль поїла. Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде проти вас свідчити й поїсть, наче вогонь, ваше тіло. Ви назбирали собі скарбів за останніх днів“ (Як 5, 2–3). Якщо ти на останній день збираєш свій скарб намість того, щоби плекати стосунки з Богом та ближнім, залишишся убогим і самотнім останнього дня! Господь не збудує тобі імені!».
Євангельський уривок від Марка відкриває все багатство Божого слова Старого Завіту та вказує на його сповнення у Христі Ісусі (Мк 9, 38–43,45,47–48)! Це ім’я, про яке ми чули в першому читанні, — ім’я бути християнином, бути дітьми Божими, ми з вами отримали в Таїнстві Хрещення. Це найбільше багатство кожної охрещеної людини. Ось чому каже Христос своїм учням: «Хто напоїть вас кухлем води (в моє ім’я) тому, що ви Христові, — істинно кажу вам, — той не втратить своєї нагороди» (Мк 9, 41). І якщо людина приймає іншу людину в ім’я Боже, отримає свою винагороду. Християнська любов є завжди любов’ю в ім’я Боже. І це справжнє багатство, яке нас збагачує. Бог будує своє Ім’я через Святого Духа у своїй Церкві. І Церква Христова є плодом Його діяння, є отим «Таїнством, Знаком та Засобом глибокого внутрішнього єднання Бога з людиною і Таїнством єдності всього людського роду» (пор. Конституція про Церкву LG 1,1 Deh. 284).
У контексті біблійних читань Блаженніший Святослав вказав на драму війни в Україні та її гуманітарні наслідки. «У той час, коли ми зараз молимося в цьому святому місці, сотні людей гинуть в Україні. Ця відкрита рана Христа водночас відкриває нам живу та животворящу присутність Бога серед нас. Бог силою і діянням Святого Духа будує своє ім’я в Україні! Бог будує навіть там, де злоба агресора руйнує». Глава УГКЦ подякував монахам бенедиктинського чину за солідарність з українським народом та молитви за мир в Україні.
Монастир Sacro Speco в Субʼяко збудований довкола печери, у якій на початку VI століття святий Бенедикт розпочав еремітське життя. Звідси розпочинає свій розквіт західне монашество, а бенедиктинські монастирі стали важливими культурними й інтелектуальними центрами формування європейської цивілізації. У 1964 році папа Павло VI проголосив святого Бенедикта покровителем Європи, закликавши світ до миру та припинення всіх воєн.
Секретаріат Глави УГКЦ у Римі
