#50 — Прощення гріхів, яке нам дано кров’ю Спасителя, отримуємо тоді, коли справді каємося і відчуваємо свою гріховність
50-ий випуск відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» є продовженням мандрівки Таїнствами Христової Церкви. Попередні роздуми стосувалися Таїнств християнського втаємничення, належності до Христової Церкви. Час перейти до Таїнств зцілення — Покаяння, чи Сповіді, та Єлеопомазання, через які ми отримуємо дар прощення, відпущення гріхів, милосердя і Божої любові. Пропонуємо текстову версію і відеозапис цієї катехизи Глави УГКЦ.
Христос воскрес!
Дорогі в Христі брати і сестри, продовжуємо нашу духовну мандрівку, заглиблюючись у зміст і значення семи Святих Таїнств Христової Церкви.
У попередніх розмовах ми роздумували над Таїнствами християнського втаємничення. Ми вже знаємо, що їх є три — це Хрещення, Миропомазання і Євхаристія. Це Таїнства, які допомагають нам інкорпоруватися, увійти в глибину Христової Церкви, стати членами Церкви як Христового Тіла.
Таїнства зцілення: Сповідь і Єлеопомазання
Сьогодні ми розпочнемо роздуми над наступними Таїнствами, які можемо умовно назвати Таїнствами зцілення. До цих Таїнств належать, зокрема, Таїнство Покаяння, або Таїнство Сповіді, як ми часто його називаємо, і Таїнство Єлеопомазання, яке називаємо ще Таїнством Соборування.
Чому Господь Бог подарував нам ці Таїнства? Яка їхня мета і завдання? І що ми, як християни, отримуємо як дар Святого Духа, коли приймаємо ці Таїнства Христової Церкви?
Проповідь віри у відпущення гріхів — суттєвий елемент Євангелія
Сьогодні насамперед роздумаємо над Святим Таїнством Покаяння, або Сповіді. Ми знаємо, що проповідь віри про відпущення гріхів є одним із суттєвих елементів Святого Євангелія, Доброї новини.
Коли ми роздумували над «Символом віри», то згадували, що з давніх-давен Церква сповідує: «Вірую в одне Хрещення на відпущення гріхів».
Що таке гріх?
Можливо, сучасна людина не вповні розуміє, що таке гріх, і не може збагнути всієї трагедії тієї дійсності, яку ми позначаємо цим словом.
Гріх — це розрив стосунку людини із джерелом її життя та існування. Тому у Святому Письмі, зокрема, у книгах Старого Заповіту, гріх завжди був пов’язаний із смертю. Карою за гріх є смерть, каже Священне Писання. Бо той, хто розриває стосунок із Джерелом життя, перестає жити, вмирає. Вся історія спасіння після гріхопадіння людини якраз і була пов’язана з тим, щоб дати можливість грішній людині повернутися до життя, щоб зцілити ту рану, яку завдає собі людина, коли грішить.
І ось Доброю новиною, Євангелієм, яке проповідує Христова Церква, є те, що сам Ісус Христос власною кров’ю вилікував цю глибоку рану гріха людини. Навіки відкрив людині можливість знову поєднатися із джерелом свого життя — своїм Богом і Творцем. Дав нам можливість визволитися від гріха і жити.
Апостол Павло каже, що ми були викуплені дорогою ціною — кров’ю самого Спасителя, Сина Божого. Тобто ми маємо сьогодні можливість отримати відпущення гріхів через смерть самого Спасителя на хресті, який взяв на себе гріхи світу і таким чином відкрив нам дорогу до життя.
Прощення гріхів, яке нам дано такою дорогою ціною — кров’ю самого Спасителя, ми отримуємо тоді, коли каємося, коли відчуваємо свою гріховність і коли приходимо для того, щоб приступити до Святого Таїнства Сповіді.
Сповідь пов’язана із покаянням і наверненням
Які ж є умови для того, щоб можна було справді зцілитися від власного гріха і отримати Боже прощення, яке нам було дано такою дорогою ціною?
Передусім Сповідь пов’язана із покаянням і наверненням. Якщо людина насправді не кається і не робить відповідного руху свого серця з рішучим бажанням змінити своє життя, перестати грішити, то до Таїнства Сповіді вона, мабуть, ще не повністю готова. Хоча Господь Бог посилає їй Святого Духа, який зворушує її серце і допомагає їй навернутися, змінити своє життя, почати ту духовну боротьбу, що про неї говорить нам апостол Павло.
Три важливі кроки на дорозі до Таїнства Покаяння
Для того щоб належним чином підготуватися до Таїнства Покаяння (Сповіді), перед тим необхідно зробити три дуже важливих кроки в духовному житті. Насамперед потрібно зробити іспит власного сумління, тобто пригадати собі свої гріхи і усвідомити зло, вчинене супроти Бога і ближнього.
Наступний крок — жаль за гріхи. Не достатньо лише згадати, що було. Адже, можливо, хтось милується тим, що зробив, не відчуває сокрушення серця, а навпаки — тішиться своїми гріхами. Натомість той, хто кається, засмучується власними гріхами, шкодує, що ними спричинив собі таку глибоку рану. Цим жалем за гріхи людина хоче справді змінити своє життя, відчуває дискомфорт власного гріховного стану і хоче з нього вийти.
Третій важливий крок, який кожен повинен вчинити, готуючись до сповіді, — прийняти рішучу постанову більше не грішити. Маємо зробити це навіть тоді, коли розуміємо, що наші злі звички, стереотипи гріховної поведінки часом можуть бути сильнішими за наше бажання від них звільнитися. Але це особисте бажання є дуже важливим, ця постанова не повертатися до того духовного бруду має велику вагу. Бо, якщо ми справді цього хочемо, Господь Бог нам допоможе.
Маємо багато прикладів у Святому Письмі, коли Христос питає: «Чи ти хочеш, щоб Я тобі це зробив?». І грішник каже: «Хочу!». Тоді в Бога є можливість вчинити чудо. Бо, як кажуть Святі Отці, одним із найбільших чудес, які Господь Бог чинить у людині, є зміна її життя, момент, коли грішник перетворюється на праведника. Каже Христос, що в небі є більше радості від одного грішника, що кається, аніж від 99 праведників, яким не потрібне покаяння.
Як відбувається саме Таїнство Сповіді?
Коли ми таким чином пройшли цю триступеневу духовну дорогу особистого покаяння, навернення, четвертим кроком має бути саме Таїнство Сповіді.
Ми знаємо, що наші гріхи, відпускає тільки Господь Бог. Він єдиний має владу відпускати гріхи. Але Він захотів, щоб на землі була певна особа — Його представник, який особисто до нас може від Божого імені промовити слова про те, що нам прощаються і відпускаються наші гріхи. Тим, хто може від імені Господа уділяти Святе Таїнство Сповіді, є дійсно висвячений священник, який має від єпископа відповідне повноваження — слухати сповідь, а відтак уділяти від Божого імені дар відпущення гріхів.
Бог прощає через дію священнослужителя. Священник є свідком вашого покаяння перед Богом і посередником дару Божого милосердя і прощення. Тому перед священником у Таїнстві Сповіді ми відкриваємо і сповідуємо свої гріхи.
Є одне цікаве поучення, яке записане в одному із требників (церковних книг для уділення Таїнств) і яке показує всю велич Таїнства Сповіді. Це поучення каже: «Знай, чадо, що сам Христос — наш Спаситель, який знає всі сокровенні тайни людського серця, є невидимо присутній, приймаючи твою сповідь. Тому не скривай від мене — чи зі стиду, чи з боязні — нічого із твоїх прогрішень. Пильнуй, аби прийшовши до Цілителя, ти не пішов не зціленим».
У Таїнстві Сповіді перед священником потрібно визнати всі свої гріхи
Отож у Таїнстві Сповіді перед священником потрібно визнати свої гріхи, а головне — важкі гріхи, ті вчинки, якими ми провинилися, зокрема, порушуючи десять Божих заповідей.
Людина, яка сповідається рідко, через хвилювання або стрес може часом щось забути. Чи хтось із певної причини не може пригадати якогось легкого гріха. Коли ми забуваємо визнати якийсь гріх, тоді Сповідь буде дійсною. Проте важливо, щоб перед священником ми виявили свій жаль за гріхи і ствердили свою постанову більше не грішити, принаймні докласти зусилля, щоб остерігатися нагоди до гріха, і все зробити, щоб такого вчинку більше не повторювати.
Якщо ж ми навмисно, свідомо і добровільно щось приховаємо, тоді наша сповідь не буде дійсною. І, як ми чуємо, можемо відійти непрощеними і незціленими. Бо священника можна обдурити, але не можна обманути Господа Бога, який бачить наше серце. Тому, якщо ми навмисно приховали щось перед сповідником, то вчинили ще один важкий гріх — святотатство, а отже, зневажили саме Таїнство Сповіді.
Якщо ж ми щось ненавмисно забули чи не згадали, це можна висповідати під час наступної Сповіді і в такому разі Господь Бог нам подарує прощення гріхів.
Про жаль за гріхи і покуту за них
Часом буває так, що людина приходить до Сповіді і не висловлює жалю за свої гріхи, не виявляє наміру більше не грішити. Тоді священник, на жаль, не може від Божого імені дати розрішення і прощення гріхів. Скажу з власного досвіду, що для священника це велика трагедія, коли він, як свідок Божої любові і Божого милосердя, відчуває своїм покликанням обійняти грішника і від імені Господа вилити на нього Божу любов, а грішник не хоче цього прийняти. Це великий біль і жаль, який, можливо, відчуває сам Спаситель.
Коли ж ми здійснили добру, гідну Сповідь, отримали від священника розгрішення від наших гріхів, то отримуємо також покуту, чи, як кажуть старослов’янською мовою, епітимію. Це своєрідні ліки, які ми повинні приймати після Сповіді, щоб зцілитися від рани гріха. Це може бути піст, молитва, милостиня або певні вчинки, які повинні виправити завдану кривду. Наприклад, коли хтось щось вкрав, то повинен віддати вкрадене. Коли хтось когось образив, повинен з тією людиною примиритися.
Тому дуже важливим, можливо, п’ятим елементом доброї Сповіді є виконати ту покуту, яку священник вам дасть як ліки для духовного зцілення і одужання.
Як часто треба сповідатися?
Ми заохочуємо людей сповідатися часто, щонайменше раз на місяць, навіть коли людина впадає в одні й ті самі гріхи. Бо часом якусь гріховну хворобу треба лікувати роками — так само, як лікуємо деякі наші фізичні, тілесні хвороби. Якщо людина не чинить важких гріхів, то має все-таки визнавати легкі гріхи раз на місяць у Святому Таїнстві Сповіді.
Нехай милосердний Господь допоможе кожному з нас справді пережити особисту зустріч із милосердним Христом, пережити радість від звільнення від власного гріха, пережити радість від Божої любові, яка нас прощає і спасає у Святому Таїнстві Покаяння.
† Святослав,Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
