#36 — «Символ віри»: Ісус Христос — Бог чи людина?
У 36-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ роздумав над третім членом «Символу віри»: «Він задля нас, людей, і нашого ради спасіння зійшов із небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком». Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Христос народився!
Дорогі в Христі брати і сестри, продовжуємо нашу духовну мандрівку нікейсько-царгородським «Символом віри», спадщиною, яку ми отримали від наших апостолів і в якій живемо і повчаємося сьогодні. Ми маємо обов’язок передати повноту цієї апостольської віри наступним поколінням віруючих людей.
Сьогодні ми розглянемо третій член «Символу віри», який каже таке: «Він [Господь наш Ісус Христос] задля нас людей і нашого ради спасіння зійшов з небес, і воплотився з Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком».
Цей член «Символу віри» підкреслює, що ми віримо в Бога, який є Трійцею: Отцем, Сином і Духом Святим. Але саме друга Божа особа, Син Божий, Ісус Христос зійшов із небес, і тільки Він прийняв людську природу, став чоловіком задля нас, людей, і нашого ради спасіння.
Ісус Христос — справжній Бог і справжня людина
Це таїнство ми називаємо воплоченням — коли Божественна особа Ісуса Христа, Сина Божого, вміщає в собі як повноту божества, яке Він безначально отримав у своєму родженні від Отця, так і повноту людської природи, що її Він одержав від Пречистої Діви Марії силою і діянням Святого Духа. Це таїнство входження вічного Бога в людську історію; таїнство, у якому Ісус Христос ввібрав у свою Божественну особу все те, що ми називаємо досвідом людського життя минулих, сучасних нам і майбутніх людських поколінь. Це таїнство, як я вже згадав, ми називаємо таїнством воплочення.
Боголюдськість Христа проповідувалася від початку
Наш «Символ віри» каже нам, що це таїнство здійснилося завдяки діянню Святого Духа в лоні Пречистої Діви Марії. Ця істина, що Син Божий Ісус Христос у своєму воплоченні народився від Діви без співдії мужа, належить до найдавніших елементів апостольської проповіді. Це народження від Діви, непорочне дівицтво Пречистої Діви Марії проповідувалося від початків християнства.
Воплочення Сина Божого з Духа Святого і Марії Діви було осердям віри Церкви в божество Ісуса Христа. Хоча Син Божий став людиною, але не перестав бути Богом. Хоча Він став людиною, але зберіг у собі повноту божества.
Повчання отців четвертого Вселенського Собору
Про воплочення Сина Божого ми читаємо в догматичних актах, рішеннях Халкедонського Собору (451 рік). Це був Собор Вселенської Церкви в V столітті, який якраз підкреслював, що повнота людської природи в особі Ісуса Христа збереглася і після Його воплочення. Повнота людськості в Ісусі Христі, будучи поєднаною з Його божеством, не занепала, не зникла, не зменшилася, а, навпаки, обожествилася, розквітла, досягла своєї повноти. І тому, як каже апостол Павло, в особі Ісуса Христа є всяка повнота: і Його божества, і Його людськості.
Ось як про це каже Халкедонський Собор: «Повчаємо сповідувати одного й того самого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, єдиносущного з Отцем за божеством, і того самого, єдиносущного з нами за людськістю, у двох єствах незлито, незмінно, нероздільно, нерозлучно пізнаваного, не на дві особи розсіченого чи розділеного, але одного й того самого Сина і єдинородного Бога-Слова, Господа Ісуса Христа». Отож ми ісповідуємо Сина Божого як правдивого Бога і правдиву людину, який поєднав дві природи, Божу і людську, у єдиній Божественній особі.
Воплочення Сина Божого у Святому Письмі: Благовіщення і Різдво
Таїнство воплочення описується в книгах Священного Писання в контексті двох подій. Одна з них — це подія Благовіщення Пречистої Діви Марії в Назареті, коли ангел Гавриїл прийшов до Неї, незайманої дівиці, яка була заручена з Йосифом Обручником, і сповістив Їй, що з Неї народиться Спаситель світу. І тоді Богородиця відповіла: «Як це станеться, адже ж я не знаю мужа». Тоді каже ангел: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Вишнього отінить Тебе». Саме ці слова, слова одкровення ангела, промовлені до Богородиці в контексті Благовіщення в Назареті, і ввійшли як невід’ємна складова «Символу віри» і над якими ми сьогодні роздумуємо.
Друга подія, у якій цей волочений Бог, який став людиною, показався, став видимим, знаним людям, — це таїнство Різдва Христового. Різдво Христове — це момент народження того, який непорочно зачався з Духа Святого в лоні Діви Марії, народження відвічно очікуваного Месії, Спасителя. Про це ангел сповіщає пастирям, які вночі стоять на сторожі біля своїх отар. В один момент вони чують, як на небі співає небесне воїнство: «Слава во вишніх Богу і на землі мир людям благовоління». Відтак ангел каже до пастирів: «Сповіщаю вам велику радість, бо сьогодні в місті царя Давида, тобто у Вифлеємі, народився вам Спаситель, Христос-Господь».
За світлом зорі мудреці зі сходу прибули для того, щоби вклонитися цьому Цареві віків, Богові, який прийшов на світ у людському тілі як маленьке дитя. Вони бачили людську природу Ісуса Христа, але вклонялися Йому як живому предвічному Богові. Тому, описуючи це таїнство, українська коляда каже: «Бог предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій весь».
Він став чоловіком задля нашого спасіння. Торкнув досвід людини всіх часів і всіх історичних епох. Тому й каже апостол Павло: «Ісус Христос є той самий вчора, сьогодні, навіки».
Христос народився! Славімо Його!
