#31 — Що Бог про себе говорить: Пресвята Трійця

У 31-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ розпочав серію катехиз про зміст Божого об’явлення — що саме Бог про себе говорить, коли об’являється людині. Найперше — єдиний за природою Бог є водночас Трійцею осіб. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри, учасники цієї нашої духовної мандрівки, під час якої ми намагаємося говорити про важливе, але просто, доступно. В попередніх наших роздумах ми усвідомлювали, що Бог, в якого ми віримо, хоче, щоб ми про нього знали. Він нам об’являється. Він розповідає нам про себе. До цього часу ми говорили про способи Божого об’явлення — як Господь Бог про себе говорить; якими шляхами Він стукає до нас; що означає Боже об’явлення як важливий елемент віри як Церкви, так і кожного віруючого чоловіка чи жінки.

Відсьогодні ми роздумуватимемо не лише над тим, як Господь Бог до нас звертається, але й про що Він нам говорить. Ми розпочинаємо роздуми над змістом Божого об’явлення. Як Господь Бог про себе каже? Яким Він є?

Сьогодні я хотів би з вами роздумати над найбільш центральним таїнством християнської віри, над найважливішою правдою нашої віри — таїнством Пресвятої Трійці.

Ми віримо в Бога, який є Любов’ю

Святий апостол Іван Богослов говорить, що ми з вами повірили в Бога, який є Любов’ю (див. 1 Ів. 4, 16). Тобто найголовнішим, що Господь хоче нам сказати, є те, що Він нас любить; і те, що любить нас безкорисливою, вічною, спасаючою любов’ю. Християни вірять в Бога, який є Любов’ю. Любов Бога є вічною, але водночас такою, яка себе дарує людині.

Єдиний Бог є спільнотою трьох осіб

Наш Бог-Любов є єдиний. Ми віримо в єдиного Бога. Ця вічна Божа Любов, яка перебуває поза простором і поза часом, яка не пов’язана з категоріями нашого земного життя і мислення, яка виходить поза межі нашого уявлення про час і простір, про якість і кількість, є Богом, який є єдиний, але не самотній. Це — парадокс Божественної Любові. Єдиний Бог є спільнотою трьох осіб. Ми віримо в Бога-Любов, який є Отцем і Сином, і Святим Духом. Віра в Бога, який є Трійцею, є найголовнішою прикметою християнської віри.

Ми знаємо, що після свого воскресіння Христос послав апостолів на весь світ і дав їм завдання: «Ідіть, навчайте, зробіть моїми учнями всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа» (Мт. 28, 19). Отож ця Божественна, вічна Любов об’являється як Любов Трьох осіб — Отця і Сина, і Святого Духа. Якраз Пресвята Трійця, єдність єдиного Бога в трьох особах, дає нам можливість збагнути це таїнство предвічної Божественної Любові.

Число три не до кінця висловлює глибину таїнства Бога

Очевидно, що коли ми говоримо про нашого Бога, який перебуває у вічності, поза простором і часом, то навіть саме число три не до кінця висловлює все таїнство, всю незбагненну глибину таїнства Бога-Любові.

Святий Григорій Богослов так говорить про єдиного Бога в трьох особах: «Я не встигаю помислити єдине, як вже осяяний трьома. Я не встигаю розрізнити трьох, як вже знову охоплений єдиним. Коли я уявив щось у трьох, то подумав, було, що це все. Мій зір настільки сповнений Ним, що решта зникає з поля зору. Один — у трьох. Три — єдине».

Бачимо, що навіть наше розуміння Трійці є понад розумінням числа, бо число пов’язане з видимими матеріальними предметами чи істотами.

Бог відкриває себе у вигляді стосунків

Говорячи про Бога як Трійцю, ми обов’язково говоримо про Божественну Любов, яка відкриває себе у вигляді стосунків, співвідношень. Той же Григорій Богослов каже, що слово «Отець» означає не так сутність особи (бо ми не можемо висловити невимовне), як певний вид стосунку. Отець є Отцем, тому що має Сина. Коли ми говоримо про Бога Сина, ми тим самим називаємо цю ниточку стосунку, в якій перебуває Син по відношенню до Отця. Син є Сином лише тому, що має Отця. А Дух Святий є той, який від Отця ісходить і в Сині перебуває. Ми не можемо говорити про Любов, як тільки в контексті стосунку між особами. Отець, Син і Дух Святий, відкриваюче себе людині, виливають на нею свою Божу Любов і встановлюють з нами той стосунок любові, до якого нас запрошують.

Пресвята Трійця і нам відкриває дорогу до власного стосунку Любові

Пресвята Трійця є сопричастям осіб, які є єдиним Богом, і до цього сопричастя відкривають дорогу і нам. Силою і діянням Святого Духа у Сині ми стаємо синами і доньками Божими. Каже нам святий апостол Павло, що Дух Святий вливається в наші серця і тоді, наче з нашого нутра, взиває до Бога: «Авва, Отче» (Гал. 4, 6). Начебто повертає нас назад відкрити у собі той стосунок Любові з Богом як Джерелом мого особистого «я», Джерелом моєї особи. Тільки особа може любити; особа, яка мислить, яка має волю, яка має прагнення, яка входить у спілкування, яка огортає, яка себе дарує.

Отож, першою і найважливішою істиною нашої християнської віри є віра в Бога, який є Любов’ю; Бога, який об’являє себе, розповідає про себе людині як про спільноту осіб Отця і Сина, і Святого Духа. Ми з вами ісповідуємо цю віру в єдиного Бога в трьох особах, навіть коли чинимо знак святого хреста. Це найважливіше таїнство нашої віри ми висловлюємо, коли складаємо разом три пальці, знаменуючи себе знаком святого хреста. Ми знаменуємо, що ми є охрещені в ім’я Пресвятої Трійці.

Я хочу побажати всім вам відкрити цю велику радість запрошення до спільноти Божої Любові Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Слава Ісусу Христу!