#29 — Де можна зустріти Бога? (про те, що Церква — це не лише стіни храму)
У 29-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ запропонував подивитися на Христову Церкву як на спільноту віруючих людей, серед яких можна зустріти Бога. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі брати і сестри, учасники цієї духовної мандрівки! Ми продовжуємо наші роздуми над темою віри, продовжуємо поглиблювати наше розуміння того, що означає вірити.
Сьогоднішні роздуми я б хотів розпочати з одного запитання, яке ми знаходимо в різних оповідях Святих Отців. Коли духовний отець зустрівся зі своїм учнем, юнак запитав: «Де можна зустріти Бога? Де Його можна пізнати?» Упродовж століть багато авторів різних традицій, країн і народів одноголосно відповідають: «Бога можна зустріти в Церкві. Бога можна пізнати в спільноті віруючих людей».
Церква — не тільки храм, Церква — спільнота вірних
Коли ми чуємо, що Бога можна зустріти в Церкві, ймовірно, спонтанно уявляємо собі цю Церкву як якусь видиму споруду, до якої можемо ввійти (навіть коли там нікого немає), розглянути розписи, ікони і відчути щось надзвичайне, надприродне, — відчути цей вічний світ у просторі святого храму. І справді, у цьому є дуже важлива істина. Бо Бог запрошує нас часом відвідати якесь окреме місце в певний час для того, щоб начебто привернути до себе нашу увагу.
Але насправді, коли Святі Отці говорять, що Бога можна зустріти в Церкві, мають на увазі щось інше. Бога можна зустріти насамперед серед віруючих людей. Його можна зустріти серед тих людей, які самі спілкуються з Ним. Тому дуже важливо віднайти свою дорогу.
Ми потребуємо посередників зустрічі. Ми потребуємо когось, хто б нам допоміг наблизитися до того Вчителя, до Бога, якого вони знають, якого вони слухають, якого вони досвідчили і зустріли.
Церква — боголюдський організм
Христова Церква як спільнота віруючих людей має два виміри існування і буття. Це боголюдський організм. Очевидно, що віруюча людина залишається людиною з усіма притаманними їй елементами людськості, зі своїми обмеженнями, упадками, гріхами. Але віруюча людина, окрім того, що вона має повноту, глибину всього людського, є водночас і храмом Святого Духа. Ми говорили, що вірити — це дозволити Богові оселитися в нас. І саме те мешкання Бога в людині і з людьми становить, власне, цей невидимий, чи Божественний, елемент життя Христової Церкви. Христова Церква передає справжнє знання і розуміння Бога.
Церква передає досвід спілкування з Богом
Ми говорили в минулих передачах про Боже Передання. Власне, спільнота Церкви передає із покоління в покоління досвід живого богоспілкування. Ця спільнота породила, записала книги Святого Письма, і завдяки їй ми маємо Святе Писання, яке можемо читати, досліджувати і через яке можемо чути сьогодні Боже слово, скероване до нас особисто.
Христова Церква має також певну особливість, певний динамізм того, як бути разом.
Церква є апостольською
Про апостольськість Передання у Христовій Церкві, про спосіб його переживання нам дуже цікаво говорить св. Іриней Ліонський. Це один із апостольських отців, який безпосередньо чув учнів апостолів. Ми знаємо, що він був учнем св. Полікарпа зі Смирни, а той — учнем св. Івана Богослова. Бачимо, як Передання, Традиція, переходить із покоління в покоління, намагаючись зберегти всю повноту і нічого дорогою не загубити. Св. Іриней Ліонський пояснює цю апостольську Традиція як певний динамізм життя Церкви.
Каже св. Іриней: «Усі віруючі люди приймають одного і того ж Бога Отця [всі віруючі люди спілкуються із одним і тим самим Богом; кожен особисто, але з одним і тим самим. — Блаженніший Святослав]; вірують в один і той самий здійснений задум воплочення Сина Божого [усі люди, які є членами цієї спільноти, йдуть певною мірою тією самою дорогою Божого об’явлення. — Блаженніший Святослав]; знають один і той же дар Святого Духа [усі люди, які входять в динаміку богопізнання, живуть одним і тим самим Святим Духом. — Блаженніший Святослав]; зберігають одні й ті ж Заповіді [мають одні й ті ж правила життя. — Блаженніший Святослав]; дотримуються одного і того ж устрою Церкви [іншими словами, ця спільнота допомагає мені зрозуміти, чи той, кого я зустрів, відчув, є той самий, у якого вірують вони; чи, бува, мій духовний досвід не є моєю ілюзією, приватною фантазією; тобто своє розуміння, свій досвід спілкування з Богом я мушу зіставити з еталоном віри, який має у собі ця спільнота з покоління в покоління. — Блаженніший Святослав]; очікують того самого пришестя Господа [ця спільнота прямує до тієї самої мети в майбутньому, до якої і мене запрошує. — Блаженніший Святослав]; визнають те саме спасіння всієї людини — душі і тіла; звершують одні й ті самі Святі Таїнства».
Отож спільнота Христової Церкви є справді середовищем богоспілкування, про яке читаємо у книгах Святого Письма. Ця спільнота є запорукою того, що наша віра є істинна, правильна. Христова Церква, яка продовжує проповідувати те саме, що проповідували апостоли від самого початку, є запорукою того, що ми правильно розуміємо Святе Письмо.
«Символ віри» Христової Церкви
Цікаво, що Христова Церква як спільнота тих людей, які досвідчують одного і того самого Бога, втішаються одним і тим самим Святим Духом, одним правилом життя (моральні правила, які виконують у житті) і які ідуть до тієї самої мети, має певний символ своєї віри.
«Символ віри» є ключем до розуміння правдивої, істинної віри і Святого Письма. Тому ті, що приступають до Таїнства Хрещення, отримують його в Церкві в урочистий спосіб. Ми знаємо сьогодні «Символ віри» як молитву «Вірую».
Без «Символу віри» неможливо зрозуміти справжності особистого акту віри. Без зіставлення особистого досвіду релігійного життя із досвідом Христової Церкви через «Символ віри» неможливо зустріти, пізнати живого Бога, присутнього сьогодні між нами.
Яким є цей «Символ віри», якого Бога він нам пояснює і відкриває — про це ми поговоримо під час наших наступних зустрічей.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
