#26 — Які наслідки має віра для людини, що увірувала?

7 листопада 2020, 21:10 32

У 26-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ роздумував над тим, що з нами станеться, коли ми повіримо. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри, достойні слухачі та учасники цієї мандрівки! Минулого разу ми роздумували над тим, що означає вірити і як кожен із нас має відповісти актом, вчинком своєї віри на дію Бога, який нас піднімає, нам себе об’являє і дарує.

Сьогодні пропоную вам зробити крок далі. Подумаймо над тим, що з нами станеться, коли ми повіримо. Якими будуть наслідки такого вчинку людини? Що Бог робитиме з нами, коли ми Йому відкриємо себе, своє серце, свою істоту, свій розум, свою волю? Що станеться тоді, коли ми відкриємо Богові особисту історію і дозволимо Йому цю історію писати у нашому житті?

Віра приходить від слухання

Для того щоб відповісти на це питання, щоб усвідомити наслідок акту нашої віри, я хотів би звернутися до певного твердження, яке ми маємо в посланнях апостола Павла. Він каже: «Віра приходить від слухання» (Рим. 10, 17); «Як хтось може увірувати, коли ніхто не проповідує?» (Рим. 10, 14). Очевидно, ця відповідь у вірі людини зроджується на проголошення правди, істини, на проповідь Христового Євангелія. Саме тоді відбувається момент нашої зустрічі із живим Христом. А наслідком такого слухання є якась нова дійсність, що в нас розпочинається.

Проповідник Євангелії не просто інформує про Бога

Щоб зрозуміти наслідок сприйняття Євангелія і Божого слова, я б хотів навести один приклад. Сприйняти Боже слово не означає лише почути якусь новину чи низку повідомлень, які кружляють в інформаційному просторі. Той, хто проповідує Боже слово, не просто інформує про Бога. Проповідник, що несе Благу вість Божого Євангелія, насправді передає Божу силу, яка входить в наше особисте життя.

Зміст проповіді апостолів, зокрема тих, які вийшли у світ, несучи Добру новину, ми можемо порівняти із ось такою подією. Сьогодні людство очікує, що, врешті-решт, винайдуть ліки проти хвороби коронавірусу. Усі говорять про те, що, коли буде вакцина, тоді зміниться хід пандемії. Припустимо, таку вакцину винайшли. І ось до вас хтось приходить і приносить добру новину, кажучи: «Знаєш, вже є вакцина від цієї смертельно небезпечної і донині невиліковної хвороби». Така звістка може не лише потішити, а й засмутити. Адже думаємо: «Ну добре, хтось цю вакцину і отримає, можливо, якийсь багатий чоловік або якась привілейована група людей. Але я не знаю, чи доживу до того часу, коли матиму доступ до цього ліку». Це випадок, коли передається лише інформація, якась думка тощо. Проте апостольська проповідь більше подібна до того моменту чи до тієї дії, коли той, хто вам повідомляє про винайдення вакцини, разом із цим приносить вакцину, кажучи: «Не просто розповідаю тобі про ліки, а й приношу тобі їх як засіб, за допомогою якого вилікуєшся від досі невиліковної хвороби». Ось що означає сила апостольської проповіді і благодаті Духа Святого, яка її супроводжує!

Приклад проповіді апостола Петра і реакція на неї

Ми читаємо про початок апостольської проповіді в книзі Діянь апостолів. Цим початком є момент, коли одразу після Зіслання Святого Духа апостол Петро вперше виходить проповідувати тисячам людей, які зібралися в Єрусалимі. Він говорить їм, що Ісус, якого вони розіп’яли, є тим, кого Бог настановив і в Його смерті та Воскресінні дарує їм життя вічне (див. Ді. 2, 14–41). Саме проповідь про смерть і Воскресіння Ісуса Христа є осердям цього благовісту Євангелія, є ліком від смерті та вічної погибелі. Той, хто повірить, — спасеться.

Яка була реакція людей, що почули цю проповідь? Каже нам Лука: «Почувши це, вони розжалобилися серцем і спитали Петра та інших апостолів: „Що нам робити, мужі-брати?“. А Петро каже: „Покайтеся і нехай кожен із вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і ви приймете дар Святого Духа“» (Ді. 2, 37–38).

Людина, яка увірувала, кається і наново народжується

Отож, коли людина вірить у Бога, коли приймає цю силу, яка передається через проголошення Христового Євангелія, вона насамперед пізнає свою хворобу, свою гріховність, — пізнає правду про себе. Відтак у кожного, хто прозріває і бачить, ким є насправді, виникає це запитання: Господи, що ж тепер мені робити? Першим елементом є покаяння і зміна життя. Людина оздоровлюється від зла, гріха, від неправильного уявлення про себе, про світ і про Бога. Тоді людина наново народжується. Моментом нового народження є Святе Таїнство Хрещення. Отже, кожен, хто вірує, хто приймає те слово проповіді, того Бога, який об’являється, іде хреститися. Хрещення є таїнством нового народження людини і моментом, коли вона приймає благодать Святого Духа і народжується вже від воскреслого Христа.

Бути християнином не означає мати лише якесь релігійне переконання. Бути християнином означає народитися від Христа воскреслого. Тому й каже апостол Павло: «Як ви колись носили образ земного, тобто першого, упалого Адама, так носитимете і образ небесного Адама» (1 Кор. 15, 49).

Тож наслідком віри є нове народження, нове життя, оновлена людина і здатність бачити світ навколо себе по-новому. Пригадую собі напис, який був в одному з італійських портів: «Щоб відкрити новий світ, не потрібно плисти кораблем на інший берег моря, а треба поглянути на світ новими очима — очима віри». Цього вам усім бажаю.