#22 — Господня молитва: що означає «прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим»?
У 22-му випуску відеопроєкту «Блаженніший Святослав: #доступно_про_важливе» Глава УГКЦ пояснив зміст п’ятого прохання Господньої молитви — про прощення наших провин. Нижче пропонуємо текстову версію катехизи.
Дорогі в Христі брати і сестри!
Продовжуємо нашу школу молитви, ідучи прошеннями тієї молитви, якої нас навчив сам Господь наш Ісус Христос. Мова йде про молитву «Отче наш».
У попередніх роздумах ми згадували про те, що ця молитва складається зі вступу та семи прохань, а за змістом вона є начебто підсумком всіх книг Нового Завіту. Святі Отці навчали нас, що молитва «Отче наш» є наче осердям книг Святого Письма. Тому ми продовжуємо нашу мандрівку, продовжуємо заглибюватися у зміст цієї молитви. Сьогодні роздумуємо над проханням, яке звучить так: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».
Примирення з Богом — одна з центральних думок Євангелія
Ми знаємо, що однією з центральних думок, ідей божественного Євангелія є Боже слово про примирення між Богом і людиною. Зміст доброї новини Христового Євангелія — що Отець послав свого єдинородного Сина не для того, щоб світ засудити, а щоб його спасти. Своєю смертю на хресті, своєю кров’ю Син Божий дарував нам прощення і відкуплення наших гріхів. Апостол Павло навчає, що саме Христос є жертвою примирення, що Христос є наш мир. Він, тобто апостол Христовий, вважає своєю місією бути апостолом примирення і закликає всіх тих, які приймають Слово Божественного Євангелія, примиритися з Богом. Проголошуючи Євангеліє, апостоли силою і благодаттю Святого Духа дарують людям відпущення гріхів.
Сама Тайна Хрещення, яку ми приймаємо, є тайною відпущення гріхів. Тому одним із центральних елементів християнської віри є віра у прощення наших гріхів. У «Символі віри» ми кажемо: «Ісповідую одне хрещення на відпущення гріхів». Якраз саме це прощення є змістом прохання Господньої молитви, про яке ми сьогодні роздумуємо.
Подароване Христом прощення гріхів потрібно прийняти
Це прощення, примирення, відпущення гріхів, яке нам подарував у своїй крові Ісус Христос, ми повинні прийняти. Так, наше спасіння, відпущення наших гріхів уже відбулося раз і назавжди через хресну смерть нашого Спасителя. Але ми в різних періодах життя Церкви повинні стати причасниками цього прощення. Це прощення повинне спочити на кожному з нас особисто. Той дар примирення з Богом, дар прощення наших гріхів ми мусимо прийняти, повірити в нього.
Щоб прийняти прощення, потрібно і нам простити
Цікаво, що молитва «Отче наш» ставить у певну залежність, або єдність, те прощення, яке ми можемо отримати від Бога, із тим прощенням, що його ми повинні уділити тому, хто завинив проти нас. Тут це прохання молитви «Отче наш» начебто повторює заповідь любові до Бога і до ближнього. Не можна любити Бога, а ненавидіти свого ближнього. Каже євангелист Іван: «Хто говорить, що любить Бога, якого не бачить, а ненавидить свого ближнього, якого бачить, — той неправдомовець».
У молитві «Отче наш», коли ми просимо про відпущення своїх провин, кажемо: «Прости нам провини наші так, як ми прощаємо винуватцям нашим». Тим Божим прощенням, прощенням наших гріхів, ми повинні поділитися із нашими ближніми, прощаючи їх. Наскільки глибоко ми можемо простити ближнього, настільки глибоко і повно можемо сприйняти дар примирення з Богом і прощення особистих гріхів.
У молитві «Отче наш» ми просимо в Господа Бога цієї здатності. Ми часом відчуваємо, що нам нелегко прощати. Легше просити прощення, але прощати інших деколи доволі важко. Саме для того, щоб Боже прощення, наше особисте примирення з Богом пройняло всю нашу істоту, Христос у своїй школі молитви звертає нашу увагу на ближнього.
Притчі про прощення у Євангеліях
У Новому Завіті ми знайдемо дуже багато притч, які ілюструють цю дійсність. Ми знаємо притчу про господаря, який простив своєму слузі велику суму грошей, сто тисяч талантів, але той слуга не міг простити боргу в сто динаріїв своєму боржникові. І тому в кінці недобрий слуга втратив прощення свого боргу перед господарем. Є багато інших притч у книгах Нового Завіту, які нам це ілюструють.
Про здатність простити ближніх треба просити Бога
Тож ми молимося до нашого Небесного Отця, щоб навчив нас прощати для того, щоб ми були прощеними, щоб не відмовили ближньому те, про що самі просимо в молитві нашого милосердного, люблячого Бога. Прощення наших гріхів — це тайна Божого милосердя і Божої любові. Молячись молитвою «Отче наш» про відпущення наших гріхів, ми також молимося про благодать Святих Таїнств Сповіді і Покаяння. Адже ми можемо пережити дар примирення з Богом тоді, коли зможемо поділитися тим миром зі своїми ближніми.
Нехай молитва «Отче наш», нехай це прохання про примирення, про прощення, стане частиною нашого життя! Поділімося з ближніми всім тим, що самі отримали від Господа Бога! Обдаруймо наших ближніх тим, що самі отримали як дар від нашого Спасителя!
Прости нам наші провини, наш Боже, Творче і Спасителю, і допоможи нам те прощення пережити так само, як і ми прощаємо нашим винуватцям! Амінь.
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
