Пасторально-міграційний відділ УГКЦ

Декретом Блаженнішого Любомира від 16 вересня 2008 року, на підставі постанови № 2 Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся у Львові-Брюховичах у днях від 2 до 9 вересня 2008 року, створено Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії УГКЦ.

Логотип Пасторально-міграційного відділу На підставі постанови № 30 Синоду Єпископів УГКЦ, що відбувся у Києві у днях 11–18 серпня 2013 року, змінено назву «Пасторально-місійний відділ Патріаршої курії УГКЦ» на «Пасторально-міграційний відділ Патріаршої курії УГКЦ»

Пасторально-міграційний відділ діє в межах Статуту затвердженого Главою УГКЦ.

Метою Відділу є забезпечення належної пастирської опіки вірним і сприяння розбудові церковних структур УГКЦ там, де їх ще немає та, від імені Глави і Синоду Єпископів УГКЦ, оптимізувати душпастирську опіку вірних УГКЦ на територіях, де немає її церковних структур.

Головні напрямки діяльності

Аналітичний напрямок:

пошук вірних УГКЦ;
вивчення стану душпастирської опіки вірних УГКЦ;
відстеження динаміки розвитку і змін у церковній та суспільно-політичній ситуації та моделювання можливого розвитку подій;
розробляння для Глави і Синоду Єпископів УГКЦ етапів втілення місійних проектів для вдосконалення душпастирської опіки вірних УГКЦ;
вивчення доцільності створення нових церковних структур, розробляння конкретних шляхів реалізації цих планів та доповідання про це Главі та Синоду Єпископів УГКЦ.

Стратегічно-програмний напрямок:

визначення стратегічних напрямків душпастирської опіки вірних;
опрацювання програм теоретичної та практичної підготовки для служіння на місійних територіях із врахуванням особливостей різних регіонів;
співпраця з Главою і Синодом Єпископів УГКЦ під час опрацювання документів про пасторально-місійну діяльність;
на науковому та душпастирському рівнях турбота про пошук найбільш оптимальної моделі місійної діяльності УГКЦ та про її постійне вдосконалення.

Практично-прикладний напрямок:

інформування вірних УГКЦ в Україні і на поселеннях про місійні потреби УГКЦ;
співпраця з єпископами, монашими спільнотами і семінаріями для пошуку та належної підготовки душпастирів для місійної діяльності;
рекомендування священиків-місіонерів ієрархам після їх повернення до власних єпархій;
турбота про духовну формацію тих, хто займається пасторально-місійною діяльністю;
організація конференцій для інформування та взаємного обміну досвідом служіння на місійних територіях;
сприяння у забезпеченні речами церковного вжитку та релігійно-літургійною літературою;
допомога у перекладі богослужбової і катехитичної літератури на мови країн перебування;
заохочення до різних видів позабогослужбової активності у наданні душпастирської опіки вірним УГКЦ та сприяння цьому;
налагодження контактів з іншими Церквами, церковними спільнотами та органами влади на територіях, де ще немає церковних структур УГКЦ;
сприяння налагодженню постійного контакту-побратимства між єпархіями та громадами УГКЦ на місійних територіях;
опрацювання та вдосконалення механізму фінансової підтримки пасторально-місійної діяльності.