Єпископ Йосиф Мілян: «Наріжним каменем у підвалинах незалежної, вільної та квітучої України має бути Бог»

Понеділок, 24 серпня 2020, 16:16

Вітаю всіх із черговою річницею нашого преображення, — преображення з мрії на дійсну незалежну, свобідну та суверенну Українську Державу. Пам’ятаймо слова Святішого Отця, сьогодні святого папи Івана Павла ІІ: «Свобода коштує більше ніж неволя». Будьмо готові Україну не тільки розбудовувати, а й боронити. Боронити найперше у собі та разом з Богом, щоб на Його Заповідях будувати наше краще завтра.

Про це 24 серпня 2020 року, у День Незалежності України, говорив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, під час Архиєрейської Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового.

Під час святкової проповіді архиєрей зазначив: «Сьогодні відзначаємо чергову річницю Незалежності України, річницю її розбудови. Так хочеться сказати її розквіту… Для цього трудилися і жертвували своїм життям мільйони українців в Україні та поза її межами… За словами патріарха Йосифа Сліпого, наша незалежність коштувала нам «гори трупів і море крові». І сьогодні ми відзначаємо річницю не мрії, а її реальності».

Владика Йосиф зазначив, що передусім ми маємо будувати Україну в собі. За його словами, це відбувається по-різному: «Хтось більше, хтось менше… Хтось вишиванкою, а хтось захистить її словом на зупинці в метро. Хтось розбудовує її любов’ю і щиро молиться до Бога. Хтось вкладає все своє життя, проливає свою кров, кладе на вівтар України свій страх і ризик в окопах Донбасу. Хтось в еміграції, розповсюджуючи правду про нашу землю і наш народ, там будує її мури. Там преображає свою мрію у дійсність».

Відтак проповідник наголосив: «Ми хочемо Україну вже і зараз. Добре робимо! Але нічого вже і зараз не приходить. Так як ця двадцять дев’ята річниця незалежності не прийшла просто так, без труду та жертв мільйонів поколінь».

Владика озвучив декілька риторичних запитань: чому тільки зараз український національний стяг замайорів на печерських горах? Чому так довго? Чому аж на двадцять дев’ятій річниці нашої незалежності? Чому ми так довго поділені, економічно не розвинуті, не об’єднані, політично розшарпані? Навіть українська мрія про суверенну, незалежну Українську Державу однаково не об’єднує всіх її мешканців?

«Може, нема єдиної відповіді на ці запитання, але я думаю, що суть відповіді полягає в тому, що говорить псалмоспівець: коли не Гоcподь збудує дім — даремне будівничі трудилиcь, коли не Гоcподь охоронятиме міcто — даремне пильнував cторож. Бо в підвалинах омріяної, щасливої, незалежної та вільної квітучої України має бути наріжним каменем Христос — Бог. Це зовсім не означає прийти керівництву держави на Великдень та Різдво до того чи того храму», — наголосив архиєрей.

Завершуючи проповідь, владика Йосиф зазначив, що наша свідомість стану, в якому ми є і до якого ми прагнемо, має стати підставою до об’єднання, взаємної любові, поваги і, як казав у своєму цьогорічному привітанні Блаженніший Святослав, — праці. Важливо, що про це також у своєму останньому інтерв’ю говорив Блаженніший Любомир і просив нас працювати.

Пресслужба Київської архиєпархії