«Духовна формація у семінарії – у тому, щоб ділитися досвідом, яким живемо самі», – ректор Київської Трьохсвятительської семінарії Петро Жук

Понеділок, 29 червня 2020, 09:49

Минулої неділі у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії УГКЦ відбулися незвичайні урочистості. П’ятий випуск семінаристів вперше дістав два дипломи – самої Семінарії та Українського Католицького Університету.

Архиєрейську Літургію на завершення цього навчального року відслужив Блаженніший Святослав. Про cемінарію, навчання і виховання молодих священників і в час карантину, і загалом – у програмі «Добра розмова» з Галиною Бабій розповів ректор закладу, отець Петро Жук.   

Цей рік для Київської Трьохсвятительської духовної семінарії особливий. Відновлена у 2010 році з благословення Блаженнішого Любомира давня унійна семінарія Трьох святителів (заснована у Радомишлі в 1790 році, тепер – у с. Княжичі під Києвом) дістала нову акредитацію: ватиканська Конгрегація католицької освіти визнала Київську семінарію філією філософсько-богословського факультету Українського католицького університету. А це означає, що дипломи семінарії відтепер визнаються всіма католицькими університетами світу. На урочистостях і Архиєрейській Літургії, яку відслужив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав, були також Секретар Синоду УГКЦ владика Богдан Дзюрах та ректор УКУ о. Богдан Прах, який у 1998–2007 роках був ректором Львівської духовної семінарії Святого Духа. Більше про те, що означає для Київської семінарії ця афіліація з УКУ – в інтерв’ю віцеректора з навчальної частини о. Романа Островського.

Отець Петро Жук - ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії з 2010 року, розповідає про те, що називається формацією священника, її початковим етапом. Розповідає і про особливості карантину – для духовних закладів закритого типу необхідність самоізоляції і дистанційного навчання була особливим викликом.

«Ми розуміли, що все це – не на два тижні й навіть не на місяць. Коли оголосили карантин, семінаристи відразу поїхали по домівках. Але за два тижні ми повністю перевели курс навчання в онлайн і забезпечили, щоб наші студенти якнайкраще використали цей час самоізоляції. Вперше навчання у семінарії відбувалося поза її стінами. Заклади духовної формації – священничої чи монашої – це, переважно, заклади закритого типу, у яких акцент ставиться не тільки на академічній частині, а й на процесі духовного виховання… І тут – такий виклик: продовжувати цей процес, але не бути поруч із нашими вихованцями, не молитися з ними, не спілкуватися безпосередньо… Але зараз, оглядаючись на цей семестр дистанційного формаційного життя, можемо сказати, що наші студенти пройшли його гідно».

Отець Петро каже: загалом світ і сучасне життя ставить колосальні виклики перед семінарією як закладом духовної формації, зокрема і щодо інформаційних можливостей і впливів. «Ми конкуруємо з колосальними потоками інформації, з «голосом світу» у свідомості нашого студента. Тому акцент у таких закладах, як наш, – не стільки вчити, скільки разом торувати цей шлях. Виховання – у тому, щоб бути поряд, ділитися досвідом, показувати, що цей досвід є цінним не тому, що хтось так сказав, а тому, що я  ним живу, і якщо хочеш – долай цей шлях зі мною… Цього року ця специфіка нашої роботи дістала величезний виклик, оскільки ми мусили довіритися свідомості і самоконтролю наших вихованців. Звичайно, було багато зустрічей і контактів онлайн, ми не залишали їх без уваги, але, все ж, акцент був на особистій свідомості і відповідальності».

Цікавий момент, на який звернула увагу ведуча Галина Бабій, – стипендії семінаристам від Лицарів Колумба, найбільшої в світі чоловічої католицької спільноти. Отець Петро розповів, що уже кілька років, як Лицарі Колумба беруть під опіку кількох студентів – із тих, які не мають фінансових можливостей оплатити своє навчання, і виплачують їм певні стипендії. Символічно, що цього року вручення і номінування на ці стипендії відбулося в День батька, який відзначався в Україні вперше.

«Ми завжди кажемо – відсутність коштів не є перешкодою для навчання в семінарії. Тому Лицарі Колумба спільно з ректоратом обирають тих, хто потребує такої підтримки. У такий спосіб вони показують жертовність і служіння свого ордену у сучасному світі – коли чоловіки беруть відповідальність, проявляючи духовне батьківство…»

У семінарії є ще одна практика пожертв на підтримку семінаристів – хресні батьки для покликання. Це люди чи родини, які хотіли б підтримати хлопців, котрі не мають фінансового супроводу свого навчання, і готові виплачувати комусь із них стипендію. Натомість студент дістає духовне зобов’язання перед ними як перед хресними батьками в покликанні.

Цього року – п’ятий випуск Київської Трьохсвятительскої семінарії УГКЦ: це десятеро семінаристів, які пройшли академічний і формаційні курси.

«Коли семінарія тільки починалася, ми питали у Блаженнішого Любомира – скільки, на його думку, має бути студентів на курсі? Він тоді сказав – десятеро, – розповідає отець Петро. – Я був здивований, бо коли вчився, нас було десь із п'ятдесят. І тоді Блаженніший Любомир сказав річ, яку пам’ятаю до сьогодні: коли десятеро – можна і навчати, і виховувати, а коли більше – лише навчати. Тому ми вирішили, що десятеро студентів на курсі – це саме та спільнота, у якій ми можемо послужити їм у цій мандрівці по духовний досвід».

За десять років найновіша в Україні семінарія УГКЦ випустила 50 семінаристів: 21 – уже священники, яких благословили єпископи, 16 – за кордоном на вищих богословських студіях, інші 13 – готуються до свячення чи прийняття такого рішення.

«Закінчення семінарії – завершення важливого етапу формації, але формація священника триває постійно, впродовж всього життя, – каже отець Петро. – Перший фундаментальний етап здобувається у семінарії. Це не означає, що випускник автоматично стає священником. Єпископ очікує на його прохання про священство, дається час на обдумування цього рішення, на випробування і бесіди. І тоді, якщо рішення незмінне, – входження у священство… Але на сьогодні є глобальні виклики і у цій сфері: у сучасному світі молода людина надзвичайно важко входить у якусь сталу довготривалу перспективу. Це відображення сучасного способу життя, коли люди активно змінюють місце проживання, роботу, заангажування, тобто є дуже динамічними. А свячення – фундаментальна, стала річ, яку приймають на все життя. Тому ми такі уважні до того, що називають розпізнаванням покликання…»

Отець Петро, як ректор Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розповів і про цьогорічну вступну кампанію: вступні іспити тут відбуватимуться 3-4 серпня – щоб дочекатися результатів ЗНО.

«Ми вже зараз контактуємо з нашими абітурієнтами і, хоч би що сталося, зможемо зустріти і прийняти їх. Христос казав своїм учням – приходьте й подивіться. Так кажемо нашим майбутнім студентам і ми. Адже ніколи не дізнаєшся, чи це твій шлях, якщо не прийдеш, не подивишся, не спробуєш. Наші двері відкриті, і ми чекаємо…»

reradio.com.ua