Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з нагоди Року сім’ї в Україні

З великою тривогою констатуємо, що Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю розлучень. Розходяться близько 60 відсотків пар, які обіцяли одне одному любов і вірність, мріяли про щасливе життя. Більша частина цієї статистики припадає на молоді подружжя, які прожили в шлюбі від трьох місяців до трьох років. Найчастіше як причини розлучення вказують морально-психологічні проблеми в порозумінні, алкоголізм та інші залежності. Виникає запитання: чому так стається, що попри бажання щастя, перемагає егоїзм і роз’єднання? При цьому страждають не тільки дорослі, а й невинні діти. За останніми даними, близько ста тисяч дітей України перебувають у закладах інтернатного типу, і з них 92 відсотки мають біологічних батьків.

ЗВЕРНЕННЯ
Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ
з нагоди Року сім’ї в Україні

Дорогі в Христі!

З ініціативи Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій цей рік в Україні проголошений Роком сім'ї. Оцим зверненням прагнемо вкотре наголосити, наскільки важливими є добро і щастя кожного подружжя та кожної сім'ї для українського народу і для нашої Церкви зокрема. Разом із Папою Франциском можемо ствердити, що сім'я є доброю новиною Бога для людини, яка потребує дороги, щоб вийти із власної самотності та бути щасливою.

Подружжя, як плідна та вірна єдність між чоловіком та жінкою, встановлене самим Творцем. Гідність цієї єдності наш Спаситель відновив у її райській величі та святості і вчинив силою та діянням Святого Духа Святим Таїнством, кажучи: «Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає» (Мт. 19, 6). Наш святий обов’язок - неустанно проголошувати красу і радість подружньої та сімейної любові, з якої ми не тільки походимо, але і якої постійно потребуємо, адже ця любов здатна перетворювати і надалі наш світ, окремі спільноти та осіб. Ми всі розуміємо, як багато благ отримуємо через наші родини. У сім’ї людина народжується і зростає, виховується та формується, здобуваючи безцінний досвід спілкування та життя. Через сім’ю пізнає світ, свій народ, його культуру.

Понад усе ми пам’ятаємо, що подружня пара, яка любить і народжує життя, є справжньою живою  іконою Бога у Пресвятій Тройці. Святе Письмо із самих початків дивовижно відкриває нам оцю повноту образу Божого в людині в єдності чоловіка і жінки: «І сотворив Господь Бог людину на образ свій: чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1, 26).

Отже, подружжя, за своєю суттю, це спільнота, яка була заснована набагато швидше, аніж усі інші види людських спільнот: суспільства, народи чи держави - і є їх первинною клітиною. Бог створив людину для любові, Він вклав у нас прагнення, щоб любити і бути любленим. Тому чоловік і жінка творять досконалий образ Бога, коли обдаровують одне одного любов’ю. Без любові людина не може жити, розвиватися, втрачає радість, надію, бажання життя, - усе втрачає смак без любові.

На жаль, бачимо, що інституція сім’ї в сучасному суспільстві переживає чимало криз. Зокрема, ідеться про різного роду проблеми, які зачіпають площину християнського подружжя. Такі феномени, як життя у «вільному союзі», розлучення, масова еміграція, здебільшого зумовлена заробітчанством, повторне одруження тощо перетворюються на буденні явища. Внаслідок цього втрачається розуміння, що шлюб є цінністю, а його характеристиками - єдність і нерозривність.

З великою тривогою констатуємо, що Україна посідає одне з перших місць у Європі за кількістю розлучень. Розходяться близько 60 відсотків пар, які обіцяли одне одному любов і вірність, мріяли про щасливе життя. Більша частина цієї статистики припадає на молоді подружжя, які прожили в шлюбі від трьох місяців до трьох років. Найчастіше як причини розлучення вказують морально-психологічні проблеми в порозумінні, алкоголізм та інші залежності. Виникає запитання: чому так стається, що попри бажання щастя, перемагає егоїзм і роз’єднання? При цьому страждають не тільки дорослі, а й невинні діти. За останніми даними, близько ста тисяч дітей України перебувають у закладах інтернатного типу, і з них 92 відсотки  мають біологічних батьків.   

Кризу в християнському подружжі також спричинює ціла гама інших проблем сучасного суспільства, серед яких варто виділити: різні залежності; фінансово-економічні проблеми; поширення, за висловом св. папи Івана Павла ІІ, культури смерті, що нівелює сімейні цінності, формує контрацептивну ментальність, яка закриває молоді подружжя до народження дітей і продовження роду.

Розділяємо біль і тривогу тисяч сімей, яких болісно торкнувся військовий конфлікт на Сході України. Чимало з них пережили втрату своїх близьких, залишилися без житла, стали переселенцями або отримали важкі тілесні чи духовні каліцтва.

Дорогі в Христі! На цій дорозі Церква сьогодні прагне бути з вами. Адже ми твердо переконані, що від духовно-морального стану сім’ї залежить доля всього народу та держави. Ось чому перелічені загрози для подружжя та сім’ї  є великим викликом часу, який наша Церква намагається прийняти із пастирською турботою і відповідальністю. Заповітними і актуальними як ніколи сьогодні для нас є слова патріарха Йосифа Сліпого: «Збережіть, а де її розхитують, оновіть справжню християнську родину, як невгасаюче вогнище життя і здоров’я Церкви і народу!»

Добре пам’ятаємо, що в період атеїстичного свавілля, гоніння та репресій християн віра в нашій Церкві в Україні часто зберігалася саме в середовищі християнських родин, у тих маленьких домашніх церквах. Можна сказати, що Церква вижила, бо живою залишалася віра в родині, де тихо, але переконливо звіщали Слово Боже чи здійснювали Богослужіння та Святі Таїнства, розпізнавали та плекали покликання. Основні правди віри та вірність щоденній молитві  передавалися нам у простоті й довір’ї саме від батьків, а особливо від дідусів і бабусь.

Ми справді отримали неоцінений спадок героїчного прикладу родинної віри ціною навіть втрати свободи і мученицької смерті багатьох українців-християн. Це зворушує сумління багатьох сучасних християнських батьків: що я залишу своїм дітям у спадок; чи маю достатньо розуміння, а відтак рішучого бажання жити вірою та передавати її своїм дітям і внукам?

Сьогодні звертаємося до вас, дорогі християнські подружжя. У вас ми бачимо фундамент для збереження і розвитку сімейних цінностей. Якщо немає подружньої єдності, злагоди, довіри, то вся сім’я відчуває нестачу цих життєво важливих елементів радості, любові, затишку в стосунках. Страждає також усе суспільство. Пам’ятайте, що Церква завжди поруч із вами, вона неустанно проголошує, що справжнє щастя у шлюбі без Бога неможливе, у Ньому також наша надія і джерело сили для всіх, кому важко.

У світлі Воскресіння Христового ми віримо, що наш Бог продовжує оновлювати цей світ. Він вклав у нас прагнення любові і щастя не для того, щоб ми перебували у страху, конфліктах і розчаруванні. Господь дарує нам спасіння, щоб врятувати любов між чоловіком та жінкою, щоб наповнити щастям їхніх дітей. Він має силу зробити це з кожним, хто несе у своїй життєвій історії рани самотності і відкинення, пробує безнадійно вирішити свої справи без Його допомоги. Перше чудо, яке здійснив Господь наш Ісус Христос відбулося на весіллі в Кані Галилейській, коли в молодої пари виникла проблема. Це чудо можливе і сьогодні, особливо коли ми плекаємо в подружжі молитву, вчимося щирого діалогу та відкриті до постійного та безумовного прощення.

Скеровуємо наше слово до вас, любі християнські батьки! Нехай ваші діти постійно бачать, як старанно ви плекаєте вдома християнську атмосферу, яким важливим для вас є час спільної сімейної молитви, як щиро ви прагнете самі зростати у вірі через регулярну участь у Таїнствах Сповіді та Євхаристії, заохочуючи до цього всіх членів родини. Прагнемо знову і знову нагадати вам про значення щоденного читання Слова Божого, яке, як навчав митрополит Андрей, «є річчю, що хату освячує і стягає на неї благодать, бо є предметом віри й любові жителів хати. Воно стереже їх перед злом, показує їм дорогу, підносить їх серця до неба, очищує плями їх душ».

Заохочуємо вас замислитися: яким словом наповнені душі дітей у наших домівках? Чи плекаємо ми лагідне і шанобливе та достатнє спілкування всередині подружжя? Чи вчимо наших дітей молитов при іконах і покуттях, замість того щоб змалечку формувати в них уявлення, що предметом поклоніння в сім’ї є великі плазмові телевізори на стінах чи маленькі гаджети в руках. Стараймося, щоб у наших сім’ях ми вчилися слухати одне одного і мали для цього достатньо часу.  

Особливу увагу звертаємо на виховання в наших родинах культури спілкування, святкування і відпочинку. Залежність від алкоголю, наркотиків, азартних ігор та інших поневолень приходять у сім’ї найчастіше тоді, коли відсутнє вміння бути разом і розвиватися, служачи одне одному. Діти дуже вразливі до прикладу старших, наслідують батьків. Тому необхідно розвивати в наших родинах творче і безалкогольне проведення дозвілля через спільні походи, цікаві ігри, співи, натхненне проведення часу.

З великою увагою звертаємося до молодих людей. Ви переживаєте особливий і прекрасний час свого життя, коли здійснюєте свої задуми, вибираєте життєвий шлях - здобуваєте фах, готуєтеся створювати сім’ю. Прагнення до самореалізації, великий потенціал, наполегливість дають можливість іти вперед, долаючи труднощі і виклики сучасного суспільства.

Покликання до подружнього життя вимагає від вас розуміння завдань і обов’язків, до яких слід ретельно готуватися ще задовго до одруження. Насамперед ідеться про виховання до відповідальності за щастя іншої особи. Тільки безкорислива і жертовна любов, а не тимчасові почуття визначатимуть міцність майбутнього шлюбу. Для Церкви важлива кожна пара, що приходить вінчатися. Тому закликаємо вас непоспішно і виважено приймати рішення про шлюб. У час перед одруженням не зосереджуйтеся на зовнішніх атрибутах і уникайте поверховості. Перед вами завдання - дозрівати у взаємній любові, дотримуватися чистоти у стосунках, навчитися добре спілкуватися одне з одним і тоді через тривалий процес взаємного пізнання спільно усвідомити мету й основні завдання подружнього стану. Передовсім запрошуємо вас до глибшого духовного життя, до молитви за майбутнього чоловіка чи дружину та до участі в Таїнствах Церкви. Пам’ятайте, що у Вінчанні сам Бог поєднає вас в одне ціле, а від вас залежатиме, щоб ніщо людське вас не роз’єднувало.

Душпастирям нагадуємо про святий обов’язок дбати про духовний стан сімей.  По-батьківськи супроводжуйте їх вже з моменту підготування наречених до подружжя. Пастирська увага хай особливо огортає молоді сім’ї і тих, які переживають певні труднощі чи кризи. Нехай пріоритетними завданнями в оживленні парафії стануть регулярні  зустрічі для подружжів і сімей, розвиток прородинних рухів і творення різного роду простору чи подій у Церкві для зміцнення сімейних уз. У цій святій справі споглядаймо постать блаженного священномученика Омеляна Ковча, який був зразком подружнього життя та служіння родинам.

Не можемо оминути увагою нашої української влади. Прохаємо державних діячів подбати, щоб добро сім’ї було першочерговим питанням у державотворенні та законодавчих ініціативах. Особливо закликаємо звернути увагу на багатодітні сім’ї. Потрібно стежити, щоб у законодавство України та виховні процеси не впроваджували руйнівних ідеологій, у яких підважується ідентичність сім’ї та особи та які суперечать природному закону і Божому Об’явленню. Просимо державних мужів проявити відвагу в прийнятті законів, що визначають і захищають гідність людини від моменту зачаття до природної смерті. Вважаємо, що загрозою для національної безпеки є демографічна криза в Україні, спричинена легким доступом до здійснення абортів та розповсюдженістю інших методів переривання життя, спрощена процедура розлучень, скорочення приросту населення, а відповідно, старіння нації. Тому так важливо подбати про розвиток національної сімейної стратегії, створюючи для цього відповідні інституції та засоби для її втілення.

Дорогі українські родини! Бажаємо вам щоденно в любові та служінні здійснювати своє благословенне покликання. Церква чуває над вашим добром і молиться словами анафори Василія Великого, звертаючись до Всевишнього: «Подружжя їх у мирі і єдиномислії збережи, младенців вигодуй, молодь навчи, старців піддерж, малодушних потіш, розсіяних собери, заблуканих поверни і приєднай до Твоєї соборної і апостольської Церкви; навіжених від духів нечистих звільни, з плаваючими пливи, з подорожніми подорожуй, вдовицям стань на поміч, сиріт захисти, полонених визволи, недужих зціли; тих, що на судищах, і в рудниках, і на засланнях, і на гірких рабських роботах, і в усякій скорбі і нужді, - пом’яни Боже».  

Нехай Боже благословення спочиває на тобі, українська родино, а Мати Божа покриває тебе своїм святим покровом!

Благословення Господнє на вас!

Від імені Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ

† СВЯТОСЛАВ

Дано при Марійському центрі у Зарваниці,
у день Святих рівноапостольних Кирила й Методія, учителів слов’янських,
24 травня 2019 року Божого

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Звернення після кожної Божественної Літургії у неділю, 2 червня цього року, в день Парафіяльного свята сім’ї.