Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Зіслання Святого Духа

Нехай Дух Святий зробить усіх нас духоносними учнями нашого Спасителя. Нехай зійде в наше серце, напише в ньому свій Божий закон істини життя, розтопить нашу закам’янілість. Нехай буде оживленим, освяченим кожне місце, де ми перебуватимемо. Нехай відроджується все, чого ми торкатимемося нашими думками, мріями, руками та ділами. Нехай Дух Святий зійде сьогодні на Україну, утре наші сльози і обновить лице української землі.

Хто вірує в Мене, як Писання каже:
то ріки води живої з нутра його потечуть! (Ів. 7, 38).

 

Преосвященний владико Степане!
Всечесні та преподобні отці!
Дорогі в Христі брати і сестри, які зараз з нами моляться
за допомогою живої трансляції!
Дорогі наші київські парафіяни!

Слава Ісусу Христу!

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят – П’ятдесятницю, Зішестя на апостолів третьої Божої особи – Духа Святого. Ми святкуємо нині народження Церкви та її об’явлення світові.

Свято П’ятдесятниці є одним із найдавніших християнських свят. Традиція його святкування старша за Різдво Христове і була пов’язана з Пасхою. Під час П’ятдесятниці спогадували подію укладення Старого Завіту між Богом і Його вибраним народом. Бог присвоїв собі народ, який виходив із рабства: «Буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом» (Лев. 26, 12).

Це свято було нагодою повсякчасно переживати той момент, у якому Бог дарував народові закон як дороговказ до повноти життя і мудру підказку, щоб знаходити правильний вихід зі складних життєвих ситуацій. Тому ми чуємо в Євангелії слова: «Проклятий той народ, що не закону знає!» (Ів. 7, 49). Дар закону був благословенням для Божого народу. Відповідно до старозавітних приписів, на п’ятдесятий день після юдейської Пасхи кожен ізраїльтянин мав знову прийти до Єрусалиму, щоб стати перед Божим обличчям. Тому ми чуємо, як Лука у книзі Діянь апостолів, описуючи нам цю подію, зазначає, що в Єрусалимі цього дня було багато народу з усіх сторін: мідяни, партяни, мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Фригії і Памфілії, Єгипту і околиць Лівії, римляни, юдеї і прозеліти з Антіохії, критяни й араби – мешканці різних кінців тогочасної Римської імперії (пор. Ді. 2, 9–11).

Старозавітна П’ятдесятниця сьогодні назавжди змінює своє значення. Цього дня, як розповідає Лука, коли всі апостоли були разом, «роздався зненацька з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з'явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти» (Ді. 2, 1–4).

Цього дня Господь Ісус Христос виливає на своїх апостолів животворну силу, посилає, як і обіцяв, Утішителя, який пригадає і пояснить усе те, чого Він [Христос] їх навчав. Він посилає Духа, який навіки укладе з усіма людьми Новий Заповіт, про який пророкував пророк Єзекиїл: «Я вийму кам'яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне. Я вкладу в ваше нутро дух Мій і вчиню так, що ви будете ходити в Моїх заповідях та берегти й виконувати Мої установи» (36, 26-27). У момент Зішестя Духа Святого завершується пасхальне таїнство Ісуса Христа в Його тілі та крові, – завершується укладання Нового Заповіту з усім Божим творінням.

Обставини цієї події дуже цікаві. Зішестя Духа Святого змінює апостолів, робить їх абсолютно іншими людьми. Ми знаємо, що після розп’яття та смерті Ісуса Христа вони були налякані. Учні ховалися, бо не мали що сказати світові. Навіть зустрічаючи воскреслого Спасителя, самі добре не розуміли того, щó мають проповідувати аж до краю землі. Вони не мали сили, про яку казав їм Христос: «Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти» (Лк. 24, 49). Отримавши Святого Духа, апостоли вже нічого не бояться, а навпаки – з невчених рибалок перетворюються на учителів всесвіту!

Є ще одна риса, яка кардинально змінюється в апостолів. Вони, як добрі послідовники юдейського закону і традиції, вважали себе відокремленими від інших людей. Натомість у день П’ятдесятниці учні Христа стають рибалками всіх людей і згодом народять у Дусі Святому Церкву Христову в різних куточках земної кулі. Навіть більше, вони підуть проповідувати Боже слово до різних народів, закладуть спільноти християн і поламають будь-які упередження, які існували між народами, культурами та націями. Апостоли почанають об’єднувати все те, що розділилося та розпалося ще при вавилонській вежі. Тому свято П’ятдесятниці є святом скликання та об’єднання всіх людей силою і діянням Святого Духа в єдину, святу, соборну і апостольську Церкву.

Сьогодні відкривається ще й така правда. Христос, даруючи апостолам Святого Духа, показує, що бути Христовим учнем, християнином, означає бути носієм Святого Духа. Бо апостольська проповідь, яка розпочалася у день П’ятдесятниці в Єрусалимі з моменту сходження Духа Святого на апостолів і яку розуміли паломники цього міста, продовжується дотепер.

Ми сьогодні завершуємо Декаду місійності. Бо щоразу, коли ми, як Церква, ділимося цим Святим Духом, який спочиває на нас, то помножуємо дар П’ятдесятниці. За словами Спасителя, які чуємо сьогодні у Святому Євангелії: «Хто вірує в Мене, як Писання каже: то ріки води живої з нутра його потечуть!» (Ів. 7, 38) – той самий Святий Дух, який тоді зійшов на апостолів, спочиває і діє сьогодні в Церкві Христовій. Присутність і дія Святого Духа є внутрішнім, таїнственним і містичним змістом християнського духовного життя.

Разом із Хрещенням ми отримали Таїнство Миропомазання. Це створило нас як нову людину в Христі-Ісусі. У той момент здійснилися слова Івана Хрестителя: «Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем» (Лк. 3,16). Це відбувається у Таїнстві Хрещення та Миропомазання силою і діянням Святого Духа.

Щоразу, коли ми збираємося на Євхаристійному Богослужінні, то прикликаємо Святого Духа, кажучи: «Пошли Духа Святого на нас і на ці дари, які будуть предложені перед нами». Відтак силою та діянням Святого Духа хліб перетворюється на Тіло Христове, а вино – на Його Кров.

Щоразу, коли ми приступаємо до Таїнства Сповіді, то чуємо, як священник промовляє молитву розрішення, звільнення від гріхів. Ми отримуємо свободу від гріха силою і діянням Святого Духа.

Щоразу, коли хлопець і дівчина приносять до храму свою любов, хочуть об’єднатися в Таїнстві Подружжя і бути одним тілом, священник молиться: «Господи Боже наш, славою і честю вінчай їх». Це Таїнство наповнення людської любові Божественною любов’ю здійснюється силою і діянням Святого Духа.

Коли ми хворі і потребуємо Божої сили, щоб побороти недугу, то прикликаємо священнослужителя, який нам уділяє Таїнство Єлеопомазання на зцілення душі й тіла. Зцілення подається силою і діянням Святого Духа.

Можливо тут, у нашому Патріаршому соборі, ви не один раз бачили, як молодий хлопець перетворюється з диякона на священника, ба більше, як священник стає єпископом. Це теж відбувається не людською силою, а силою і діянням Святого Духа.

Щоразу, коли ви просите благословення і кажете: «Благословіть мене, отче» – ви просите благодаті Святого Духа, яка спочиває на нас і подається нам у духоносній Церкві Христовій. Дух Святий дає нам силу з висот, щоб поборювати різні негаразди. Навіть у наших духовних упадках, труднощах чи немочах саме Він дає нам силу вставати і йти далі. «Contra spem spero!» – говорила Леся Українка про надію всупереч сподіванням. Без сумніву, це сила і благодать Духа Святого!

Нам сьогодні доводиться святкувати П’ятдесятницю в обставинах війни. Ми знаємо, що війна «обнулила» усі людські стосунки. Ми всі стали іншими. Відчуваємо страх перед невідомим майбутнім, бо не знаємо, куди завтра скерує свої вбивчі ракети наш безумний ворог. Багато батьків мають справді серйозні труднощі, як подолати тривогу своїх дітей.

Нам так потрібно в цих воєнних обставинах Утішителя! Тому ми сьогодні на колінах будемо прикликати Духа Святого як єдиного Утішителя в невтішних обставинах і скажемо Йому сьогодні: прийди і вселися в нас!

Під час війни ми всі відчуваємо, що стали зраненим народом, хтось тілесно, фізично, хтось психологічно і навіть духовно… Ми сьогодні ще вповні не усвідомлюємо тих ран, які щодня отримує Україна. Звідки ми візьмемо ліки, бальзам, який зцілить рани, дасть нам силу вкотре відбудовувати те, що ворог щодня безсоромно руйнує? Тому ми прикликаємо Духа Святого, якого сьогодні зсилає нам Син від Отця Небесного, і кажемо Йому: «Прийди і вселися в нас!» – бо знаємо, що тільки Він єдиний є тим бальзамом, який може вилікувати всі наші болі і рани.

Ми просимо сьогодні: «Духу Святий, прийди, обнови нас, подай нам сили, навчи нас бути носіями правди! Ти є Духом істини, тож дай нам силу свідчити правду про Тебе і Україну в її болях! Дай нам силу сказати правду, щоб, за словами великого Кобзаря, "на весь світ почули, що діялось в Україні, за що погибала, за що слава козацькая на всім світі стала!" (До Основ’яненка, 1839 р.)».

Нехай Дух Святий зробить усіх нас духоносними учнями нашого Спасителя. Нехай зійде в наше серце, напише в ньому свій Божий закон істини життя, розтопить нашу закам’янілість. Нехай буде оживленим, освяченим кожне місце, де ми перебуватимемо. Нехай відроджується все, чого ми торкатимемося нашими думками, мріями, руками та ділами. Нехай Дух Святий зійде сьогодні на Україну, утре наші сльози і обновить лице української землі. Амінь.

+ СВЯТОСЛАВ