Блаженніший Святослав у 7-му неділю після Пасхи: «Справжня радість для нас сьогодні – віднайти свого Бога»

У цих обставинах нам дуже важливо розуміти, хто є свій, а хто – чужий, де є можливість пізнати істинного живого Бога, де є ті свої, нам дуже важливо розкрити спільноту Христової Церкви в житті нашого народу. Бо так багато приходить чужинців, які видають себе за своїх... Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у 7-му неділю після після Пасхи, Святих Отців Першого Вселенського Собору, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового, що в Києві.

«Кажуть: ми ваша справжня влада. Навіть на церковному полі видають себе за свою Церкву, але поводяться як чужинці, які крадуть, убивають, палять навіть святі храми. Крадуть, починаючи від зерна і закінчуючи всім, що знайдуть у ваших домівках», – сказав Предстоятель.

Блаженніший Святослав під час проповіді пояснив, що цієї неділі, яка йде за святом Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа на небо, Божественна Літургія подає нам для духовної поживи унікальний євангельський текст. Ми  називаємо його Архиєрейською молитвою Ісуса Христа. Зазвичай біблійні тексти, каже він, є зверненням Бога до людини, тобто адресатами тих слів є ми. А цей текст інший, тут Син говорить до Отця, і то говорить на Тайній вечері, перед своїми страстями, серед своїх учнів…

Глава Церкви виділив кілька моментів цієї Архиєрейської молитви. Один із них – що таке справжня радість.

«Коли сьогодні Україна плаче, – зауважив духовний лідер, –  нам дуже важко говорити про радість, бо ми переживаємо щось цілковито інше. Ми постійно втрачаємо своїх, своє. Часом навіть губимо самих себе…».

Щоб зрозуміти, про яку повноту радості говорить Ісус Христос в Архиєрейській молитві, Глава Церкви розповів досвід однієї віруючої жінки, біженки з Донбасу. Ця пані сказала: коли вона потрапила до чужого міста, то спершу шукала свою Церкву, бо знала, що там є свої, серед яких вона не пропаде. «І якою ж радісною була та жінка, коли знайшла своїх, свою спільноту, свою Церкву. Звичайно, що там, де є свої, їй допомогли всім, чим мали», – розповів Предстоятель.

«Справжня радість, – переконує проповідник, – це віднайдення свого. Та жінка втратила все: свій будинок, своїх рідних, близьких, втратила світ, у якому досі жила. Але вона була радісна, бо серед своїх поступово могла віднайти все. І ця радість, про яку говорить Ісус Христос сьогодні, – це радість віднайти своє, тобто Бога, що присвоїв мене у Святій Тайні Хрещення і сповнює мене своїм Святим Духом, коли я пізнаю свого істинного Бога через Ісуса Христа, якого Він послав».

Ми просимо сьогодні: Господи, Ти, що стоїш там, перед обличчям Небесного Отця на небесах, посилатимеш ось нам Духа Святого, дай життя нашому народові, зодягни нас силою з висоти, будь нашим, а ми хочемо бути Твоїми. Тоді ніхто в цьому світі не забере радості, яку Ти даси нам. А у Тобі – наша радість буде повною.

Департамент інформації УГКЦ