«У стосунках із Богом Тарас Шевченко ходив не дорогами букви, а дорогами серця та душі», – єпископ Йосиф Мілян

Неділя, 08 березня 2020, 04:55

«Ми сьогодні знову в Каневі, бо Тарас для нас не пересічна особа. Тарас для нас – пророк. Його слово стараємося розвивати, зберігати та примножити» – так 7 березня 2020 року в Каневі говорив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.

Цього дня відбулася проща вірних Київської архиєпархії до Тараса на Чернечу гору в Каневі. Владика Йосиф очолив там Архиєрейську Божественну Літургію та Панахиду за упокій душі Тараса Шевченка.

У слові до вірних владика зауважив, що за своєю сутністю людина вміє вибирати пріоритети. «Як розумне і прагматичне створіння, людина може все пристосувати собі на більшу чи меншу користь. Ми живемо у світі прагматизму, обраховуємо, що нам вигідно, а що не вигідно. Ми за цією схемою вибираємо своїм дітям школу та університет. Шукаємо банки, щоб мали добру матеріальну підставу та щоб у них не пропали наші зароблені гроші».

Проповідник зазначив, що через цей прагматизм людина схильна до нарікання: «Нарікаємо, що в нас те не так, і те не зовсім добре. Нарікаємо на негатив у суспільному, політичному, економічному і навіть духовному житті. Завжди шукаємо винних. Навіть коли переживаємо втрату рідної людини, теж шукаємо чому. Тоді запитуємо, чому так скоро? Все це через прагматизм».

Пояснюючи свою думку, владика зазначив, що євреї закидали Христові те, що Його учні не дотримуються Закону. Ісус переконував їх, що це Він владика цього Закону. При цьому Христос аргументував, що не буква, а дух мають панувати в серцях людських. Не часова матерія, яка зникає, а те, що вічне. «Ми сьогодні шукаємо відповіді на актуальну проблему щодо нового вірусу. Ми шукаємо відповідь на економічну кризу, яка знову може повернутися. Ми переживаємо, що на світ гряде глобальна проблема продуктового характеру чи проблема питної води. Але що ми робимо для того, щоб уникнути всіх цих загроз?» – запитав архиєрей.

Відповідаючи на це запитання, владика наголосив: «Коли голос Церкви лунає в пропозиціях бодай християнської етики у школі, то відповідальні за цю ділянку праці кажуть, що сучасний світ цього не потребує. Проте розуміємо, що кращої науки, як Христова, світ не придумав. Ми запитуємо: звідки в нас проблеми, ми хочемо бачити гарно вихованих своїх дітей і перспективну молодь? Мабуть, глобальні світові проблеми мають мати своє вирішення у наших маленьких людських серцях. У малій тихій і незначній українській людині, родині, у більшому чи меншому суспільстві».

Відтак владика зазначив, що, живучи у цьому світі, людина базує своє життя на прикладах батьків, дідів і прадідів. «Шукаємо у тому житті тих, які розуміли, що Бог для них вартісний. Ми шукаємо людей, для яких Божі Заповіді і Боже Слово були дуже вагомі. Таких людей є багато, але дуже часто наш прагматизм заважає сприймати їх як тих, які повірили, що Господь є владикою всього. Мусить бути ґрунт, мусить бути фундамент, на якому буде будуватися щось предметне».

Завершуючи своє слово, владика Йосиф наголосив: «Можемо дискутувати над поезією великого Кобзаря. Можемо дискутувати, чи він був віруючий, чи не віруючий. Думаю, що ті, хто хотів бачити його таким, будуть стверджувати, що він мав щось проти Бога. Але у стосунках з Богом він не ходив дорогами букви. Він ходив дорогами серця та дорогами душі. Ця душа співала те, що їй боліло».

Відтак архиєрей заохотив присутніх до молитви за упокій душі Шевченка: «Нехай всемилостивий Господь прийме нашу молитву за спокій його душі, за всіх тих, хто жертовно служив і віддав життя за кращу долю цього народу і цієї землі».

По завершенні молитви біля козацького храму традиційно провели екологічну акцію, під час якої висадили нові дерева. Опісля владика очолив урочисту ходу на Тарасову гору, де відбулася Панахида за упокій Тараса Шевченка.

Пресслужба Київської архиєпархії