Святоволодимирські дні в Парижі: відзначення храмового празника у катедрі Святого Володимира Великого

Вівторок, 04 серпня 2020, 16:17

25–28 липня у соборі Святого Володимира Великого в Парижі відбувалися заходи, якими вшановували пам’ять покровителя храму – рівноапостольного князя Володимира.

25 липня апостольський адміністратор єпархії владика Гліб Лончина у співслужінні з чотирма священниками очолив Велику вечірню з литією. Під час богослужіння владика виголосив науку про святого Володимира, наголосивши, що звершена ним християнізація Київської держави була виявом Божого промислу в історії українського народу.

Того ж дня відбулася конференція «Святоволодимирські читання». На ній прозвучали чотири доповіді, у яких лектори розкрили передумови й обставини хрещення Русі в 988 році, а також проаналізували наслідки цієї історичної, але передусім духовної події.

У першій доповіді «Як насправді Русь христилася та хто були перші християни в Києві?» о. Володимир Пендзей пояснив, що християнство було добре відомим у Русі ще до Володимирового хрещення. Він також розповів про напівлегендарні Бравлинове й Аскольдове хрещення та наголосив на необхідності сприймати історію про ап. Андрія Первозванного на Київських горах як легенду. 

У презентації Катерини Черекаєвої «Рівноапостольний Володимир Великий: найцікавіше із життєпису святого» князь Володимир представ передусім як державний муж, який наважився на рішучий крок – прийняти християнство. Саме це рішення потягло за собою впровадження чималих змін, як в особистому житті князя, так і в державному управлінні у Київській Русі. 

Катерина Перечерчай у доповіді «Святий Володимир Великий і Франція: від середньовіччя до сьогодення» розповіла про те, що ще з княжих часів українська земля була частиною європейської цивілізації. Свідчення цього, зокрема, історія Анни Ярославни, внучки Володимира Великого. Катерина також поділилася історією української християнської присутності у Франції, зокрема й паризької парафії Святого Володимира Великого, що є свідченням тривалих зв’язків між нащадками Володимирового хрещення та Францією. 

У завершальній четвертій доповіді «Джерела християнської духовності Київської Русі з часів Володимирового Хрещення» о. д-р Любомир Филипчак пояснив, як саме Володимирове хрещення заклало духовні основи української монашої, літургійної, церковно-культурної традицій та загалом сформувало українську церковну ідентичність.

Підсумовуючи «Святоволодимирські читання», владика Гліб наголосив, що всі події довкола хрещення Русі у 988 році треба сприймати передусім у духовному ракурсі, пам’ятаючи, що всі ми триваємо у святоволодимирській духовній спадщині, за збереження якої тут, у Франції, відповідальна українська громада.

Наступного дня, у неділю, 26 липня, відбулися чотири Божественні Літургії, одна з яких соборна – разом з Апостольським адміністратором єпархії владикою Глібом служили священники собору: адміністратор о. Ігор Ранця, сотрудники о. Любомир Филипчак, о. Володимир Пендзей, а також гість із Бельгії о. Микола Буцяк. У проповідях владика та священники роздумували над духовним значенням Володимирового хрещення для українського народу, а також Таїнства Хрещення особисто для кожного християнина. Як у випадку всього українського народу, так і кожної окремо взятої охрещеної людини, залишається актуальним завдання жити згідно з одержаним даром хрещення. Щоби пригадати це, того дня у паризькому соборі Святого Володимира відбувся Чин віднови обітниць, даних у хрещенні, після чого присутніх благословили освяченою водою. 

У цей же день лунали також слова вдячності на адресу попередніх настоятелів паризького собору Святого Володимира: о. Ярослава Салевича (сьогодні в емеритурі, мешкає в Україні) та о. Михайла Романюка (протосинкел єпархії, служить у Люрді), які доклали багато зусиль до плекання української святоволодимирської духовної традиції в Парижі.

Особливою подією святкових урочистостей стало освячення владикою Глібом парафіяльної бібліотеки, якій присвоєно ім’я Наталки Пастернак. Пані Наталя була парафіянкою паризької катедри й активно займалася просвітницькою діяльністю як в українській громаді, так і серед французів, розповідаючи правду про Голодомор, окупацію Криму та російську агресію. У 2006–2015 роках вона очолювала Репрезентативний комітет українських організацій Франції. Упокоїлася 4 січня 2016 року внаслідок тяжкої хвороби, яку переносила мужньо, в довірі до Бога. Похорон Наталки Пастернак у соборі Святого Володимира Великого був однією з найвелелюдніших подій в його історії. У посвяченні бібліотеки взяли участь найрідніші покійної пані Наталки: її чоловік Жан-П’єр Пастернак і сини Дем’ян та Іван. Також був присутнім канцлер єпархії о. Юрій Лещинський.

Неділя закінчилася святковим концертом у парафіяльній залі, ярмарком й частуванням, що були приготовлені стараннями спільноти «Матері в молитві», катедрального хору Святого Володимира та молодіжного хору. Це була перша після карантину нагода для парафіян собору зібратися у неформальній атмосфері в парафіяльній залі, щоб поділитися останніми новинами з життя української громади Парижа та привітати один одного.

Молитовна програма тривала й у понеділок, 27 липня, молитвою за покійних та у вівторок, 28 липня, молитвою за Україну. У ці дні звершували також Молебень до святого Володимира Великого.

Молитву у вівторок провадив особливий гість святкувань – о. Микола Буцяк, який душпастирює в Нідерландах та Бельгії. Отець Микола прибув на свято із дружиною Анною та одинадцятимісячним сином Тимофієм. 

Окрім святкування святоволодимирських днів, у день пам’яті рівноапостольного князя Володимира парафія мала нагоду вітати не лише всіх, хто носить ім’я Володимир, але й о. Володимира Пендзея з його тридцятиліттям.

Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами https://ugcc.fr