Проповідь Блаженнішого Святослава у свято Святого Духа і Пресвятої Тройці

Вівторок, 14 червня 2022, 19:48

Місія і проповідь Церкви – це постійна П'ятдесятниця, бо особливість християнських благовісників істини і проповідників Святого Євангелія полягає в тому, що вони носять у собі того Бога, якого проповідують. Вони говорять не про того, кого не знають. Не тільки розказують новини про Бога, а дають можливість досвідчити силу благодаті Святого Духа. Будучи самі носіями Святого Духа, ідуть у світ, щоб інших людей сповнити животворним Духом, який наповнює їхні серця.

Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них (Мт. 18, 20).

 

Преосвященний владико Степане!
Всесвітліші, преподобні та всечесні отці!
Преподобні сестри!
Достойні брати-семінаристи!
Дорогі наші княжицькі парафіяни!
Дорогі гості та учасники сьогоднішнього торжества!

Слава Ісусу Христу!

Ця подія, яку переживаємо, видається мені маленьким чудом. Відвідуючи кілька місяців тому цю семінарію, яка сумувала за своїми вихованцями, я стояв перед Божим престолом і просив: Боже, зроби так, щоб діти повернулися до свого дому. Тоді, коли ще довкола Києва лунали вибухи, коли Броварський район перетворився на лінію фронту, де точилися запеклі бої, а цей святий храм став бомбосховищем для багатьох мешканців села Княжичі – моя молитва видавалася проханням про щось неможливе. І ось ми сьогодні разом святкуємо престольний празник храму на честь Пресвятої Тройці – Отця, і Сина, і Святого Духа.

Чи це могло статися людською силою? Гадаю, ні. Це видимий вияв невидимої Божественної благодаті. Ми дякуємо Богові за те, що можемо сьогодні пережити всі ті урочистості, які збіглися в один день.

Сьогодні, у другий день після П'ятдесятниці, ми скеровуємо нашу увагу на особу Пресвятого і Животворного Духа – на третю Божественну особу Пресвятої Тройці. Думаю, кожен, хто вчив богослов'я, відчуває і знає, що говорити про цю Божу особу доволі важко. З одного боку, Дух Святий найближчий до нас. Він – наче дотик Бога до свого створіння. А з іншого – близькість до людини робить Його незнаним. Ми часом не звертаємо на Нього уваги. Він немовби сором'язливо ховається перед нами, створюючи можливість нам про Нього говорити. Тому навіть серед знавців літургійного богослов’я точиться дискусія, як правильно назвати сьогоднішнє свято – понеділок Святого Духа чи свято Пресвятої Тройці. Тому що Дух Святий сам себе ніколи не об'являє, про себе самого ніколи не говорить. Він завжди веде до Іншого. Дух дає нам пізнати Христа, який є дорогою, істиною та життям, дорогою до Небесного Отця. Тому, святкуючи свято Духа Святого, ми святкуємо свято всієї Пресвятої Тройці.

Але ми знаємо, що Дух Святий – це подих життя. Ми живемо, існуємо через те, що сила Духа Святого підтримує нас в існуванні. Для символічного вияву присутності Духа Святого принаймні цього дня наші храми прикрашають зеленню. Навіть одяг священнослужителів набирає зеленого кольору, бо там, де дихає Дух, усе оживає, усе відроджується, усе оновлюється.

Дух Святий – це та животворна сила, яку можна пізнати тільки через особистий досвід спілкування і співдії з Ним. Тому під час навчання в семінарії так важливо отримати справжній, автентичний досвід життя в Дусі Святому! Семінаристи часом думають, що найважче в семінарії – це опанувати начальну програму, успішно скласти іспити і на завершення написати та захистити наукову роботу. Проте найскладнішим, найглибшим завданням семінариста в його дорозі до священства є навчитися співдіяти із Духом Святим, бо тільки таким чином можна Його пізнати. Поясню це на прикладі життя в спільноті. Один семінарист пізнає іншого тоді, коли переживе з ним певні обставини, події. Як кажуть в народі, щоб пізнати людину, треба з'їсти з нею пуд солі. Так і з Духом Святим, таїнственним гостем нашої душі: щоб відкрити Його для себе, треба отримати досвід життя в Ньому і з Ним. Це непросте завдання. Каже святий Іван Богослов: «Любі, не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога» (1 Ів. 4, 1). Бо хто починає хоч трошки смакувати життя в духовному світі, відчуває, що там є безліч різних голосів, серед яких треба навчитися безпомилково розрізняти голос і діяння саме Святого Духа. Тому отець, якому доручений духовний провід у семінарії, повинен мати особливий дар розрізняти духів, щоб навчити семінариста розуміти відмінність між власною похіттю, гріхом, голосом спокусника і голосом Божим, який промовляє в душі людини через присутнього в ній Духа Святого і Його Божественну благодать. Кожен семінарист має не просто пізнати Духа Святого, здобути досвід життя з Ним, а і, як майбутній душпастир, навчитися допомагати іншим розрізняти духів і сповнюватися тим єдиним Духом істини, який всюди присутній і все наповнює та який є скарбницею всякого знання і добра. Ми дякуємо Пресвятій Тройці і Духові Святому, що саме цей храм є духовним простором, де наші брати-семінаристи отримують досвід життя у Святому Дусі й роблять перші кроки, щоб дозрівати до духовного батьківства в майбутньому священничому служінні.

Серед проявів Духа Святого, які здебільшого є невидимими, є деякі моменти Його дії, які Церква хоче робити видимими і знаними. Йдеться, наприклад, про особливе натхнення, коли хочеться писати вірші і співати, коли хочеться віддати своє життя на служіння Богові, Церкві, Україні... А ще Церква прагне передати Божому людові ті прояви, що є видимими знаками невидимої благодаті, декотрі з яких відбудуться на ваших очах.

Один знак ви вже побачили. Перед початком Божественної Літургії ми освятили підрясники для наших семінаристів, які закінчили перший курс цієї семінарії. Непростий був цей перший курс. Перший семестр був ковідний, другий – воєнний. Дивний досвід, якого не мали минулі покоління. Проте він був, мабуть, переживанням особливої дії Духа Святого у вашому житті. Ви сьогодні отримали чорні підрясники як знак того, що той вогонь спочив на вас і благодать Духа Святого торкнулася вас упродовж цього року. Ви ще не досконалі, не всього навчилися, ще не всі розуми поїли, бо за один рік це неможливо. Але ви пройшли перший важливий етап у вашій дорозі до священства. 

Другий знак. Сьогодні у цій семінарії є випуск, жнива – завершення навчального року. Семінаристи, які провчилися тут шість років (половина з яких була ковідною, а останній семестр став воєнним), отримають диплом про закінчення семінарії, а це означає, що Церква вас вважає підготованими до великого, непросто завдання – бути пастирями та учителями істини для українського народу. Тому одного дня я всіх вас чекаю біля Божого престолу, щоб уділити вам Святе Таїнство Священства. «Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!» (Рим. 10, 14-15), – каже апостол Павло. Хто буде проповідувати, як не ті, кому Церква дарувала свою любов і посилає у світ для проповіді Божого слова?!

Місія і проповідь Церкви – це постійна П'ятдесятниця, бо особливість християнських благовісників істини і проповідників Святого Євангелія полягає в тому, що вони носять у собі того Бога, якого проповідують. Вони говорять не про того, кого не знають. Не тільки розказують новини про Бога, а дають можливість досвідчити силу благодаті Святого Духа. Будучи самі носіями Святого Духа, ідуть у світ, щоб інших людей сповнити животворним Духом, який наповнює їхні серця.

Третій знак. У цій Літургії ви побачите, як один із колишніх випускників семінарії перетвориться на диякона і отримає перший ступінь священства, стане іконою Христа-Служителя. Це видимий знак, що Ісус навіть у ці воєнні часи не покидає свого народу, а через служіння і життя того молодого хлопця хоче особисто послужити українцям у їхніх болях, трудах і стражданнях. 

І останній знак. Після Літургії ми освятимо семінарійні дзвони, які, можливо, будуть турбувати вухо мешканців Княжичів, але водночас невпинно благовіститимуть, що Бог є з нами, що Він кличе нас до себе, бо хоче бути разом із нами, хоче збирати нас у єдине Христове Тіло. Бо найкращою іконою присутності Духа Святого є зібрання християн. Ми не маємо втілення Духа Святого, але ми можемо побачити Його в житті віруючих людей. Тому ті слова, які ми чули: «Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Я серед них» (Мт. 18, 20), – здійснюються силою і діянням Святого Духа: уприсутнюється сам Христос, відкривається дорога до Небесного Отця. 

Вітаю всіх із цим святом! Дякую Господу Богу, що ви повернулися до свого храму, дорогі парафіяни, що Він знову відкрив двері храму перед вами! Ми разом можемо творити спільноту дітей Божих і прославляти Святого Духа, а разом із Ним Отця і Сина. Амінь.

+ СВЯТОСЛАВ